Багатьом знайоме словосполучення «Місця Сили». Але виявляється, є ще й «Дні Сили» — особливі дати, коли кожне бажання, навіть найнеймовірніше, отримує унікальний шанс на втілення. Таких Днів Сили у році 12 й вони прив’язані до астрономічних явищ. Давні цивілізації були аграрними, тому вимірювання сезонів року мало величезне практичне значення для отримання врожаю та виживання.
Ці дні: 21 грудня – Зимове Сонцестояння, 6 січня – Перигелій земної орбіти навколо Сонця, 1 лютого – серединна точка між Зимовим Сонцестоянням та Весняним Рівноденням, 21 березня – Весіннє Рівнодення, 5 квітня – серединна точка мі Перигелієм та Афелієм земної орбіти навколо Сонця, 30 квітня – Серединна точка між Весіннім Рівноденням та Літнім Сонцестоянням, 21 червня – Літнє Сонцестояння, 6 липня – Афелій земної орбіти навколо Сонця, 1 серпня – Серединна точка між Літнім Сонцестоянням та Осіннім Рівноденням, 21 вересня – Осіннє Рівнодення, 5 жовтня – Серединна Точка між Афелієм і Перигелієм земної орбіти навколо Сонця, 31 жовтня – серединна точка між Осіннім Рівноденням та Зимовим Сонцестоянням.
Один з таких Днів Сили випадає на 30 квітня – 1 травня. У слов’янській традиції він має назву Навський Великдень. Також відомі назви Рахманський Великдень, День Багать та Червона Гірка.
З 30 квітня на 1 травня фактично всі культури нашої планети відзначають велике свято, одне з восьми в Колесі року. Якщо накласти на коло календаря восьмипроменеву зірку (Алатир), то промені зірки вкажуть вісім точок — Дні Сили (плюс ще чотри точка, пов’язані з проходженням Землі своєї орбіти навколо Сонця). Один з цих променів якраз показує на цю дату.
У стародавніх слов’ян це свято має кілька назв. Червона Гірка, Навський Великий День, Рахманський Великий День. Справа в тому, що в народних повір’ях слов’янських племен, зафіксованих етнографами, є оповіді про те, що в давнину волхви пішли в Індію (та у інші землі) й там стали «рахманами» (брахманами). Тому на Великий День Даждьбога (5 квітня) шкаралупу червоних («сонячних») яєць клали в води річок, щоб вона допливла до Індії, і рахмани дізналися, що на Батьківщині настав Великий День. Шкаралупа повинна була плисти по воді 25 днів і припливти до рахманів 30 квітня (за сучасним календарем), що і ознаменовувалося Рахманським Великоднем. Свято містило й елемент культу родючості. Справа в тому, що в травні весілля організовувати було не можна, щоб не заважати великим обсягам сільськогосподарських робіт. Весілля грали між 5 і 30 квітня. Тому квітень вважається «медовим місяцем». 30 квітня наступала Червона Гірка, в яку молодята повинні були проводити свою «медову ніч» в полях і лісах, щоб збільшувати родючість землі перед посівом врожаю. Вважалося, що в цю ніч (з 30 квітня на 1 травня) відкриваються Брами між світами, і духи природи (лісовики, польовики, гноми, ельфи та інші духи стихій) виходять зі світу Наві в Яв. Тому третя назва свята — Навський Великий День. На честь початку спілкування світу людей і світу духів природи — задля великого врожаю в цю ніч розпалювали багаття, тому ще одна назва свята — День Багать. Обряди проводили такі: загадували бажання біля багаття в лісі.
Вважається, що духи можуть допомогти втілити ці бажання повністю і швидко, причому, навіть найнеймовірніші. Духів прийнято пригощати. Зазвичай це був хліб і вода. Але не звичайні, а освячені силою богів та богинь (Родосвітом). Обряд загадування бажань у всіх духовних вченнях має однакову схему. 1. Набір енергії. 2. Візуалізація бажання (будинок, поїздка, здоров’я…). 3. Генерування сильної емоції на візуалізацію (дуже хочу). 4. Відпускання бажання у Всесвіт. 5. Забування про задумане.
Бажань можна загадувати дуже багато. Для кожного бажання повторюємо ті ж дії. Ще один спосіб загадати бажання — заклик сил стихій. Для цього вимовляється така формула: Духи повітря, надайте мені допомогу зі сходу; духи часу, надайте мені допомогу з південного сходу; духи вогню, надайте мені допомогу з півдня; духи блискавок, надайте мені допомогу з південного заходу; духи води, надайте мені допомогу із заходу; духи усвідомлення, надайте мені допомогу з північного заходу; духи землі, надайте мені допомогу з півночі; духи ефіру, надайте мені допомогу з північного сходу; духи зоряного світла, надайте мені допомогу з неба; духи родючості, надайте мені допомогу з землі! Коло призову повторюють кілька разів. Також в цей день шанували богиню Живу — богиню здоров’я і життєвої сили у древніх слов’ян. Живу просили про здоров’я для всієї родини.
Цей День Сили відзначають і в інших культурах.
Кельти в цей день водили хороводи навколо «травневого дуба» — цим вони активували силу Сонця в Землі. Також жерці кельтів переодягалися в зелений одяг духів і богів Природи — і від їх імені благословляли людей. Кельтське свято з 30 квітня на 1 травня носить назву Белтан. А ось духовні течії Африки і Південної Америки називають це свято «Боскуе» — «ліс». Жерці культів видаляються в ліси, проводять роботу з силами стихій і загадують бажання. Також в цей день звертаються до Силам природи на перехрестях доріг. У християн католицького обряду це Вальпургієва ніч — на честь Святої Вальпурги, яка, до речі, створила інститут жіночих монастирів і на могилі якої з’являється цілюща олія.
Свято з 30 квітня на 1 травня також починало у слов’ян цикл «Зеленого Тижня» або «Зелених Свят» — вже трави, що зійшли, наповнювалися цілющою силою і знахарі починали їх збір. Вважається, що до 30 квітня трави ще не активні, тому збирати їх прийнято після 1 травня.
Ігор Мехеда
