Будда навчав певних основ медитації, і протягом століть його послідовники розробили набагато більше принципів та практик. Усі вони мають спільну мету: досягти просвітлення. З просвітленням приходить свобода від руйнівних емоцій та розуміння реальності.
Буддійська медитація включає комплексний підхід до розуму і тіла. Поза та дихальні ритми медитації мають вирішальне значення. Різні школи наказують різні пози і націлені різні ефекти, але вони працюють на усвідомленість і усвідомлення гармонії всесвіту.
Буддійська медитація може включати розвиток люблячої доброти до всіх істот; вона дозволить зосередитись на певній темі чи ідеї, наприклад, на взаємопов’язаності всіх речей; або ж на простій уважності, вважаючи кожне подих. Деякі буддисти заохочують візуалізацію Будди, що досягло просвітлення, щоб вони могли наслідувати його досягнення. Інші повторюють мантри або вибирають священні тексти під час медитації, щоб зосередити розум та серце. Мала – нитки чоток – можуть допомогти практикуючим стежити за диханням чи мантрами. Малювання мандал — геометричних малюнків із кольорового піску — також є медитативним заняттям; коли вони закінчуються, вони знищуються, нагадуючи практикуючим про нестабільність життя.
Згідно Будді, медитацію можна виконувати сидячи, при ходьбі, стоячи або лежачи, але найпоширенішою буддійською практикою є сидіння. Дзадзен — це дзенська форма сидячої медитації, яка стала популярною на Заході. Людина, що практикує дзадзен, сидить на підлозі зі схрещеними ногами, прямою спиною, руками вільно складеними на колінах, великі пальці стикаються, очі напівзаплющені. Під час медитації практикуючий зосереджується на акті дихання, м’яко відволікаючи увагу від численних думок та почуттів, які відволікають увагу. Зосередивши увагу на диханні, практикуючий навчається концентрувати розум, ігноруючи безліч блукаючих думок, дисциплінуючи внутрішню духовну силу та звільняючи себе від заплутаності.
Незважаючи на простоту практики, буддійську медитацію нелегко освоїти. Це вимагає готовності продовжувати зосереджену концентрацію, навіть якщо результати можуть бути не відразу очевидні. У міру того, як практикуючий звикає до дисципліни, він або вона може набути великої ясності та спокою в іншій частині життя. Спокій, який може прийти з довгою звичкою до медитації, може поширитися на кар’єру, сім’ю та дружбу.
Деякі називають медитацію буддійською формою поклоніння. Хоча буддисти не визнають унікального божества, вони вірять, що Будда та інші, які досягли стану Будди, повністю усвідомили свою божественну природу, що є метою кожного буддиста.
Таким чином, коли буддист сидить у медитації перед статуєю Будди, він чи вона не поклоняється в юдео-християнському значенні, а концентрується на роботі свободи та бачення, представлених Буддою.
Іван Гудзенко
