Особистість точно може вважати, що вона впевнена у собі, якщо вона реалістично ставиться до власних навичок та талантів. Людина може довіряти собі, вона не намагається кимось вдавати, тому що приймає себе без будь-якого вдавання. Людина не переоцінює себе, розуміє свої плюси та мінуси, не ображається на критику та вміє захищати особисті межі.
Якщо людині не вистачає впевненості в собі, вона часто може сумніватися у своїх силах, їй здається, що вона не робить у житті нічого значного, нездатна довіряти іншим людям.
Іноді невпевненість у собі поширюється на якусь одну сферу життя, наприклад, людина чудово почувається на робочому місці, вона знає, компетентний фахівець, але при цьому вона не усвідомлює, як потрібно поводитися в особистих відносинах, їй здається, що вона не варта кохання.
Якщо вірити психологам, то людина набуває впевненості в собі приблизно в 5 років. Звичайно, при цьому важливо те, як батьки ставляться до своєї дитини. Якщо батьки не вміють бути лояльними, вони виховують малюка у строгості, звичайно ж, вона частіше у собі сумніватиметься.
Що ж у поведінці батьків негативно впливає самооцінку дитини?
* батьки постійно критикують свою дитину;
* не хочуть його підтримувати, коли він пробує у житті щось нове;
* насміхаються з недоліків і помилок дитини;
* хочуть, щоб малюк у всьому досягав успіху;
* У сім’ї присутнє емоційне або фізичне насильство.
Немає нічого доброго і в надмірній самовпевненості: якщо людина вважає, що краще за неї нікого немає, у житті їй явно доведеться розчаруватися, адже далеко не кожної своєї мети вона досягне. Якщо в людини занадто багато амбіцій, вона не вміє приймати поразки і помилятися, їй буде важко жити.
Іван Гудзенко
