Народившись у Монпельє, Ренув’є отримав математичну освіту в Політехнічній школі (1834–1836), що стало підґрунтям для його філософського підходу. Його роботи, такі як (1854–1864), демонструють синтез критичної філософії Канта з власними інтерпретаціями. На відміну від німецького філософа, Ренув’є відкидав ідею «речей у собі», наголошуючи, що явища — це видимість лише самих себе, а будь-яке знання обмежене взаємозв’язками між феноменами.
Неокритицизм
Ренув’є прийняв кантівський підхід до аналізу умов можливості знання, але зробив радикальний крок у бік релятивізму:
Відмова від абсолютів: Філософ заперечував існування об’єктивних законів, що керують мораллю. На його думку, будь-яка універсальність — лише продукт людського розуму, а не реальність.
Унікальність як основа світу: З математичного досвіду він вивів принцип, згідно з яким кожне число (аналогічно кожній людині) є неповторним, але пов’язаним із системою. Це заперечувало можливість абстрактних нескінченностей, включаючи простір і час.
Етика індивідуалізму
Для Ренув’є людська індивідуальність — це акт самовизначення, де вільна воля стає необхідним постулатом моралі:
Моральний порядок без Бога: Він трактував Бога не як субстанцію, а як «моральний закон», що еволюціонує через людські вчинки. Це робило етику динамічною, залежною від індивідуальних рішень.
Однорідність поведінки: Узгодженість дій людей пояснювалася не зовнішніми законами, а подібністю людської природи, що дозволяє формувати соціальні норми без абсолютизації.
Критика традиційної метафізики
Ренув’є відкидав класичні концепції абсолютного розуму чи колективної свідомості:
Анти-гегельянство: На противагу Гегелю, він заперечував ідею прогресу як логічної необхідності, наголошуючи на випадковості історичних подій.
Феноменологічний підхід: Значення мають лише взаємини між явищами, які людина сприймає через призму власного досвіду. Це робило його філософію близькою до пізніших ідей екзистенціалізму
Філософія Шарля Ренув’є залишається актуальною через її акцент на свободі волі та відмові від догматичних систем. Його ідеї про унікальність явищ, моральний релятивізм і критику абсолютизму стали містком між класичною німецькою філософією та сучасними течіями.
Іван Гудзенко
