Походження та еволюція образу
Термін сфінкс походить від грецького sphingein («стискати», «зв’язувати»), хоча це етимологічне пояснення не має жодного зв’язку з єгипетським первообразом. У єгипетській традиції сфінкс відомий як шесеп анх — «живий образ». Найдавнішим та найвідомішим зображенням є Великий Сфінкс у Гізі — колосальна кам’яна статуя, створена за правління фараона Хефрена (бл. 2575–2465 рр. до н. е.). Згідно з археологічними та мистецтвознавчими дослідженнями, обличчя Великого Сфінкса є портретом самого Хефрена.
Символізм та функції
У контексті Стародавнього Єгипту сфінкс несе захисну, сакральну й царську функції. Левине тіло уособлювало силу, а людська голова — розум і божественну мудрість. Така композиція підкреслювала унікальність фараона як втілення богів на землі. Сфінксів часто встановлювали біля входів до храмів як символічних охоронців, які відганяють зло і стерегли межу між сакральним і мирським.
Сфінкс за межами Єгипту
Завдяки культурним контактам, їх образ поширився за межі Єгипту. Близько 1500 року до н.е. він з’являється в Леванті, а згодом — у Месопотамії. Тут сфінкс зазнав змін: його зображення стали крилатими, а частина набули жіночих рис. У мистецтві Мікен і Криту з XV ст. до н.е. поширились зображення сфінксів, що сиділи навпочіпки, з піднятою лапою — варіант, який пізніше набув популярності в грецькому світі.
Контраст із грецькою традицією
На відміну від єгипетського охоронця, грецький сфінкс — істота з жіночою головою, левиним тілом і крилами — мав ворожу природу. У грецькому міфі, сфінкс тероризував мешканців Фів загадкою, на яку правильну відповідь дав лише Едіп: «Людина». Після цього сфінкс скоїв самогубство. Образ грецького сфінкса втілював загрозу, а не захист, і став символом інтелектуального випробування, а не царського божества.
Спадщина
Наймонументальнішою пам’яткою сфінкса залишається Великий Сфінкс у Гізі — 73-метрова статуя, вирізьблена з цільного вапнякового масиву. Її масштаб і розташування поруч із пірамідою Хефрена засвідчують центральну роль в релігійному та політичному житті Стародавнього Єгипту. Арабська назва цього монумента — Абу аль-Хаул, або «Батько жаху», — нагадує про тривожне враження, яке він справляв протягом століть.
Іван Гудзенко
