Сезонний афективний розлад (САР) — психічний стан, що належить до розладів настрою та характеризується періодичним виникненням депресивних епізодів у холодний сезон, переважно восени й узимку, з подальшим відновленням нормального емоційного стану навесні та влітку. Вперше цей феномен був описаний у 1984 році американським психіатром Норманом Розенталем, який відзначив зв’язок між тривалістю світлового дня та змінами психічного самопочуття.
Симптоми та прояви
З настанням осінньо-зимового періоду, коли кількість денного світла зменшується, у людей, схильних до САР, спостерігаються атипові симптоми депресії. До найхарактерніших належать:
- труднощі з пробудженням уранці та схильність до надмірного сну;
- переїдання, тяга до вуглеводів (солодощів, хліба), набір ваги;
- відчуття втоми та зниження енергії, особливо в другій половині дня;
- проблеми з концентрацією уваги та виконанням завдань;
- уникання соціальних контактів, відчуженість від друзів і родини;
- загальне пригнічення, песимізм, втрата здатності отримувати задоволення від звичних занять.
З настанням весни симптоматика поступово зникає, а на літній період у частини пацієнтів настає емоційне піднесення, яке в окремих випадках переходить у гіпоманію чи навіть манію. Тоді можуть спостерігатися швидке мислення та мовлення, грандіозні уявлення про власні можливості, дратівливість та імпульсивність. У таких випадках діагноз часто уточнюється як біполярний розлад із сезонними коливаннями.
Існують також легші форми САР, відомі як «зимова хандра», а також рідкісний різновид — літня або зворотна САР, що проявляється депресіями у теплий сезон.
Поширеність і фактори ризику
Сезонний афективний розлад найчастіше реєструється у країнах, віддалених від екватора, де спостерігаються значні відмінності у тривалості світлового дня між порами року. У США від нього страждає близько 5 % населення, у Європі — від 4 до 14 % залежно від широти. У Східній Азії, зокрема в Китаї та Японії, цей розлад трапляється рідше.
Жінки, особливо у репродуктивному віці, страждають на САР частіше, ніж чоловіки, що дає підстави вважати гормональні чинники одним із факторів ризику. Серед груп підвищеної вразливості також діти та підлітки.
До ключових факторів, що сприяють виникненню САР, належать:
- нестача сонячного світла, що порушує роботу біологічного годинника;
- зміни рівня мелатоніну та серотоніну, які впливають на циркадні ритми та настрій;
- генетична схильність, адже у частини хворих простежується спадковий характер розладу;
- стресові навантаження, пов’язані з роботою та сімейними обов’язками.
Хоча відомо про роль спадкових і нейробіологічних факторів, детальний генетичний механізм розвитку САР досі потребує дослідження.
Методи лікування
Найбільш ефективним методом терапії визнана світлотерапія. Вона полягає в опроміненні пацієнта яскравим штучним світлом за допомогою спеціальних світлових боксів, які імітують денне сонячне світло, але без шкідливого ультрафіолетового випромінювання. Зазвичай терапію проводять у ранкові години, хоча позитивний ефект може проявлятися й упродовж дня.
Інші підходи до лікування включають:
- антидепресанти (наприклад, бупропіон), що коригують рівень серотоніну;
- фізичну активність, особливо на свіжому повітрі та в добре освітленому середовищі;
- когнітивно-поведінкову терапію, спрямовану на зміну негативних моделей мислення;
- профілактичні заходи, зокрема початок терапії восени для запобігання загостренню симптомів взимку.
У комплексному лікуванні також враховується роль режиму сну, харчування та психоемоційної підтримки.
Сезонний афективний розлад є поширеним і водночас складним психічним станом, що пов’язаний із біологічними, гормональними та соціальними чинниками.
Іван Гудзенко
