Сешат — богиня писемності, часу й вимірювання у релігії Стародавнього Єгипту

Серед багатьох божеств Стародавнього Єгипту Сешат вирізнялася особливою функцією: вона уособлювала знання, облік, архітектурне планування та точність астрономічних вимірювань. У релігійній системі Єгипту вона постає не просто помічницею бога мудрості Джуті (Тота), а як самостійна й могутня постать, що володіла контролем над знанням, часом і простором. Її ім’я тісно пов’язане з термінами писемності у перекладі з давньоєгипетської мови воно означає «та, що пише» або «жінка-писар». У релігійних текстах і на рельєфах вона часто фігурує в ролі «головної писарки богів», правительки книг та зберігачки небесного архіву, що містив як сакральні знання, так і відомості про земне життя фараонів.

Символіка та іконографія

Зображення Сешат вирізняються чіткими й усталеними елементами: вона постає як жінка з головною пов’язкою, у формі рогів і стилізованої зірки, яку часто інтерпретують як семикінцеву розетку, знак божественного письма. Її одяг проста туніка, прикрашена пантерова шкура з характерним хвостом, що звисає донизу. Це символізує зв’язок зі світом диких сил природи, які вона приборкує через знання і порядок.

Один із загадкових, але ключових символів Сешат є виїмка або заглиблення на її долоні. У стародавньому єгипетському мистецтві ця деталь трактується як знак часу, вічного рахунку, що вівся у світі як божественному, так і людському.

Астрономія, ритуали та храмобудівництво

Сешат вважалася майстринею точних вимірювань, а її функції мали практичне значення у священних ритуалах. Одним із ключових обов’язків богині було проведення ритуалу «розтягування шнура» — сакрального обряду, що передував будівництву храму. Фараон під проводом Сешат, натягував спеціальний мотузковий шнур, визначаючи орієнтацію храму згідно з астрономічними координатами. Це забезпечувало правильне розташування споруди щодо небесних тіл, зокрема зорі Сопдет (Сіріуса), що відігравала важливу роль у єгипетській календарній системі.

Сешат була зберігачкою архітектурних креслень, планів і записів, пов’язаних із будівництвом. Її культ мав особливе значення у контексті храмового зодчества, де кожен вимір, кожна вісь і напрям мали бути підтверджені божественною санкцією.

Облік часу, подій та завоювань

Богиня не лише керувала астрономією та архітектурою, а й вела облік історичних подій. У сценах на рельєфах періоду Стародавнього та Середнього царств (бл. 2575–1630 рр. до н. е.) Сешат зображена як та, що записує кількість іноземних полонених, здобич, перемоги фараона та здійснення ювілейних свят, зокрема Сед — символу оновлення влади.

Її зображення зустрічаються на стінах гробниць, храмів, а також на монументальних стелах, де вона виконує функцію фіксування важливих етапів правління. Завдяки цьому, Сешат асоціюється з ідеєю безперервності царської влади, її легітимації та божественного схвалення.

Іван Гудзенко