Філософія в цей період не існувала як автономна дисципліна — вона розвивалася в межах схоластичної методології. Основою навчання були твори Арістотеля у латинських коментарях, а також томістична традиція.
Схоластика: логіка і богословський раціоналізм
Середньовічна польська філософія мала виразно раціоналістичний характер у межах християнського світогляду. Логіка розглядалася як інструмент богословського мислення, а дискусії точилися навколо універсалій, природи істини та співвідношення віри і розуму. Краківський університет став одним із центрів арістотелізму у Центральній Європі. Тут розвивалися питання натурфілософії, космології та теорії пізнання.
Характерною рисою польської традиції вже у цей період була увага до методологічної ясності й аргументації — риса, яка згодом проявиться у Львівсько-Варшавській школі.
Ренесанс і гуманістичний поворот
У XV–XVI століттях польська думка відкривається гуманістичним впливам Італії та Західної Європи. Латинська освіченість поєднується з новим інтересом до античної спадщини, філології та природознавства.
Ренесансна культура сприяла поступовому відходу від суто богословської проблематики до ширших питань космології, етики та політичної теорії.
Коперник і світоглядний переворот
Особливої ваги для польської інтелектуальної історії набуває постать Миколая Коперника. Його геліоцентрична модель Всесвіту стала не лише науковим відкриттям, а філософською революцією.
Геліоцентризм змінив:
- уявлення про структуру космосу
- антропологічне самосприйняття людини
- статус традиційної космології
Людина перестає бути центром фізичного світу — це мало глибокі світоглядні наслідки. Польська думка таким чином долучається до ранньомодерної європейської трансформації знання.
Ренесансний період закладає підвалини для майбутнього розмежування філософії та теології. Хоча віра залишається домінуючим горизонтом, зростає роль наукового дослідження й емпіричного мислення.
Іван Гудзенко
