12-ту династію часто називають початком через значне покращення якості мистецтва та архітектури, але ці події були можливими лише завдяки стабільності, яку 11-та династія забезпечила країні. Отже, найбільш загальновизнаними датами Середнього царства є 2040-1782 рр. до н.е., які включають останню частину 11-ї династії до середини 13-ї династії.
13-та династія ніколи не була такою могутньою чи стабільною, як 12-та, і дозволила народу-іммігранту, відомому як гіксоси, отримати владу в Нижньому Єгипті, який згодом виріс достатньо сильним, щоб кинути виклик владі 13-ї династії та розпочати еру, відому як Другий проміжний період (бл. 1782-бл. 1570 р. до н. е.). Згідно з усіма оцінками Середнього царства, Єгипет досяг свого найвищого рівня культури під час 12-ї династії, і нововведення цього періоду вплинули на решту історії Єгипту.
Такі позначення, як «Середнє царство» та «Другий проміжний період» є побудовами єгиптологів 19-го століття н. е. у їхніх спробах зробити більш керованим довгу історію країни. Самі стародавні єгиптяни не використовували таких назв для своїх епох в історії. Ті періоди, які позначені об’єднанням країни під впливом сильного центрального уряду, називаються «царствами», тоді як часи роз’єднаності чи довготривалих політичних чи соціальних заворушень відомі як «проміжні періоди». Кожна з цих епох має власну визначальну якість, включаючи Середнє царство, але вчені стверджують, що цей період важче пов’язати з будь-яким центральним образом чи досягненням.
Однак можна стверджувати, що фізичні докази цієї трансформації є визначальною характеристикою. Література та мистецтво Середнього царства не схожі на те, що було до нього і вплинуло на все, що було після нього. Незважаючи на те, що Середнє царство може не мати грандіозних пірамід минулого Єгипту або могутності, яка лежала в майбутньому, внесок цієї епохи зробив величезний внесок у визначення єгипетської культури, як її визнають сьогодні.
Альона Дмитрук
