Сербська думка починає інтегрувати ідеї французького та німецького раціоналізму. Центр філософської уваги зміщується від аскетичної антропології до проблем виховання, мови та культурної автономії.
Доситей Обрадович і раціоналістичний гуманізм
Ключовою постаттю цього періоду став Доситей Обрадович — мислитель, письменник і реформатор освіти.
Обрадович подорожував Європою, знайомився з ідеями Просвітництва та виступав за модернізацію сербського суспільства. Він вважав, що освіта є головним засобом національного розвитку.
На відміну від середньовічної теологічної моделі, Обрадович підкреслював:
- цінність світського знання
- необхідність морального виховання
- роль мови у формуванні національної культури
- раціональну організацію суспільства
Його діяльність заклала основу модерної сербської інтелектуальної ідентичності.
Освіта як політичний проект
Просвітницька думка в Сербії була тісно пов’язана з формуванням державності. На тлі османського панування і визвольних рухів початку XIX століття освіта розглядалася як стратегічний чинник національного відродження.
Інтелектуальна робота супроводжувала події, що призвели до сербських повстань початку XIX століття. Філософія поступово набувала політичного виміру, зберігаючи водночас етичну спрямованість.
Мова і національна самосвідомість
Однією з ключових тем цього періоду стала проблема літературної мови. Створення модерної сербської писемної традиції вимагало кодифікації мовних норм і адаптації європейської термінології.
Філософія в цьому контексті виступала як засіб культурного перекладу: вона впроваджувала нові ідеї у традиційне середовище.
Розрив і спадкоємність
Сербське Просвітництво означало розрив із виключно монастирською моделлю культури, але не заперечувало православної спадщини. Радше йшлося про синтез духовної традиції з раціоналістичним гуманізмом. Таким чином, сербська думка поступово переходить від сакральної історіософії до модерної концепції національної культури.
Іван Гудзенко
