Філософія поступово відокремлюється від літературно-публіцистичної форми й набуває дисциплінарної структури: логіка, етика, історія філософії, метафізика.
Рецепція Канта і Гегеля
У другій половині XIX століття сербська інтелектуальна еліта активно засвоює німецьку класичну філософію. Ідеї Іммануїла Канта та Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля стають теоретичною основою філософської освіти. Кантівська критична філософія вплинула на дискусії про природу пізнання та морального закону, тоді як гегелівська діалектика стала методологією історичного мислення.
Гегелівська модель історії як розвитку духу була особливо привабливою для молодої сербської державності. Вона дозволяла осмислити національну історію як поступальний процес визволення і самоутвердження.
Історіософія і державність
Сербська філософія XIX століття приділяє значну увагу історії та політичній ідентичності. Формується історіософський наратив, у якому середньовічна держава Неманичів і боротьба проти Османської імперії постають як етапи духовної місії народу.
Філософія виконує роль інтелектуального обґрунтування державності. Вона інтегрує європейські концепти свободи, нації та правового порядку в сербський історичний контекст.
Напруга між романтизмом і раціоналізмом
Як і в інших центральноєвропейських культурах, сербська думка балансує між романтичним культом минулого і раціоналістичною модернізацією. Ідея нації має одночасно емоційно-символічний і теоретичний вимір. Ця подвійність формує своєрідний тип сербської філософії — поєднання культурної рефлексії з логічною аргументацією.
Іван Гудзенко
