Головними учасниками конфлікту стали дві коаліції. З одного боку Франція, Австрія, Саксонія, Швеція та Росія. З іншого Пруссія, Велика Британія та Ганновер. Війна почалася як спроба Австрії повернути Сілезію, багатий регіон, який вона втратила під час попередньої війни проти Пруссії. Проте боротьба поширилася далеко за межі Європи, особливо у колоніях, де Франція і Велика Британія боролися за контроль над Індією та Північною Америкою.
Причини війни та нова система союзів
Семирічна війна стала прямим наслідком Війни за австрійську спадщину, яка завершилася у 1748 році миром в Аахені. Цей договір закріпив за Пруссією право на Сілезію, що стало неприйнятним для Австрійської імперії. Австрія шукала спосіб повернути регіон, і для цього вирішила змінити політичні орієнтири.
У 1756 році відбулася «дипломатична революція», незвичне на той час переформатування альянсів. Австрія уклала союз з колишнім ворогом Францією. Натомість Велика Британія, яка раніше підтримувала Австрію, стала союзником Пруссії. Таким чином, традиційні противники змінили політичні табори. Це призвело до формування двох великих блоків, які зійшлися у повномасштабному збройному протистоянні.
Роль великих держав і особисті інтереси монархів
Велика Британія була зацікавлена в колоніальній експансії і прагнула послабити Францію в її заморських володіннях. Проте король Георг II, який одночасно був курфюрстом Ганновера, мав і континентальні інтереси. Тому Лондон підтримав союз з Пруссією, яка могла захистити Ганновер від вторгнення.
Франція, навпаки, не хотіла витрачати сили на війну в Центральній Європі, але погодилася на союз з Австрією, аби не дати британцям перевагу в колоніях. Ситуацію ускладнювала особиста дипломатія Людовика XV, так звана «Таємниця короля». Король Франції вів окремі перемовини через власну мережу агентів, які часто діяли всупереч офіційній політиці Парижа. Зокрема, він намагався встановити французький вплив у Польщі та Швеції, що створювало додаткову напругу у відносинах з Росією.
Стратегія Пруссії та перебіг війни
Прусський король Фрідріх II усвідомлював загрозу, яку становила нова коаліція. Тому в 1756 році він вирішив діяти першим і розпочав вторгнення в Саксонію. Цей крок мав забезпечити йому стратегічну перевагу, однак призвів до об’єднання супротивників. Франція, Австрія, Росія і Швеція оголосили Пруссії війну.
Незважаючи на чисельну перевагу ворогів, Фрідріх II здобув низку значущих перемог, зокрема під Росбахом та Лейтеном. Він утримав Сілезію і зумів зберегти Пруссію від повної поразки. Проте війна для нього залишалася виснажливою. Перемінна участь Росії, яка після смерті імператриці Єлизавети у 1762 році вийшла з війни, зіграла на користь Пруссії.
Колоніальні битви: Канада, Індія, Кариби
На морських і колоніальних театрах бойових дій Велика Британія здобула рішальні перемоги. У Північній Америці, у рамках франко-індіанської війни, британці здобули вирішальну перевагу, захопивши Квебек у 1759 році. Це фактично поклало край французькому контролю над Канадою.
В Індії британські війська під командуванням Роберта Клайва здобули перемогу в битві при Плессі у 1757 році. Цей успіх відкрив шлях до встановлення британського панування в Бенгалії. Також британці захопили ряд французьких колоній у Карибському морі й на західному узбережжі Африки.
Мирні договори і наслідки війни
У 1763 році сторони підписали Паризький та Губертусбурзький мирні договори. Велика Британія отримала Канаду, більшість французьких колоній в Індії, острів Менорка та інші території. Франція зберегла лише кілька невеликих островів у Карибському морі та частину Індії без реального контролю. Пруссія закріпила за собою Сілезію, що підкріпило її позиції як провідної військової держави Центральної Європи.
Австрія остаточно втратила Сілезію, Росія не досягла значних територіальних здобутків. Економічні наслідки війни стали серйозним тягарем для Франції, що згодом спричинило зростання внутрішньої напруги і стало однією з передумов Французької революції 1789 року.
Семирічна війна радикально змінила геополітичну ситуацію в Європі та світі. Вона започаткувала нову еру колоніального панування Великої Британії, підвищила роль Пруссії в європейській політиці й виявила слабкість Франції як глобальної імперії.
Іван Гудзенко
