Раннє життя та прихід до влади
Згідно з його автобіографією «Легенда про Саргона Аккадського», Саргон був позашлюбним сином. Його мати не могла розповісти про свою вагітність або виховати дитину, тому вона викинула його в кошик на річці Євфрат, де його пізніше знайшов чоловік на ім’я Аккі, який був садівником Ур-Забаби, царя Шумерського міста Кіш. З такого скромного початку Саргон піднявся, щоб підкорити всю Месопотамію.
Аккадська імперія стала першим політичним утворенням, яке широко й ефективно використовувало бюрократію та адміністрацію у великих масштабах, встановивши стандарт для майбутніх правителів і королівств. Його історія відома по всій Месопотамії, де з часом він став вважатися одним із найвидатніших царів, прославлений у легендах по всій Перській імперії разом зі своїм онуком Нарам-Сіном (правління 2261-2224 рр. до н.е.).
Саргон —тронне ім’я, яке він обрав для себе, означаючи, як вказано, «Законного царя». Це семітське, а не шумерське ім’я, тому загальновідомо, що він був семітом, але точно не відомо, чи це дійсно так. Нічого конкретного не відомо про народження або молодість Саргона. Насправді, хоча його ім’я відоме в давнину, він залишався невідомим сучасному світу до 19 століття, коли його написи та автобіографія були виявлені серед текстів бібліотеки Ашшурбаніпала в Ніневії.
Військові походи та розвиток імперії
Після повалення Лугальзагесі і захоплення влади, Саргон успадкував вже об’єднане царство, що він зумів використати на користь у військових кампаніях з метою створення першої імперії, що охоплювала всю Месопотамію. Його власна легенда про скромне походження, можливо, допомогла йому у цьому. Як і в інших епохах та культурах, класові відмінності в шумерських містах призвели до зростання невдоволення серед нижчого класу елітою. Найбагатші мешканці мали можливість здобувати стільки землі, скільки змогли утримати, тоді як нижчі класи постійно відчували себе безправними.
Розповідь Саргона про його походження як садівника сподобалася багатьом робітничим шумерам, які, можливо, побачили в ньому визволителя та реформатора. Однак міста-держави та їхні правлячі еліти не прийняли Саргона ласкаво; вони виступили проти свого нового правителя і змусили його довести свою законність як царя за допомогою військової сили.
Після завоювання Шумеру він або заснував нове місто, або відновив старе, Аккад (відоме також як Агаде) на березі річки Євфрат. Це було новаторським кроком, оскільки раніше цар існуючого міста завойовував інше, щоб збагатити рідне місто та здобути доступ до ресурсів. У випадку з Саргоном, він не завоював місто ради міста, а ради себе, і після отримання контролю над територією, заснував власне місто, щоб скористатися перевагами завоювання.
Можливо, він також захопив Кіпр і, за його словами, відправився до Середземного моря та навіть до Індії для торгівлі. Він пройшов через Месопотамію, завоювавши місто за містом, і розширив свою імперію до Лівану та гір Тавра в Туреччині, а потім йшов ще далі. Він розпочав військову практику об’єднання різних типів бойових сил у більш гнучкі формування (для забезпечення більшої мобільності та адаптації на полі), які стали стандартом за часів Олександра Македонського.
Аккадська імперія
Створення імперії — одна справа; але її подальше утримання в робочому стані — це зовсім інша історія. Проте, управлінням, Саргон виявився таким же вправним, як і у військових завоюваннях. Для збереження своєї присутності у всій імперії, він стратегічно розмістив своїх найкращих і найнадійніших людей на керівних посадах у різних містах. «Громадяни Аккада», як їх називають пізніше, обіймали посади губернаторів, духовенства і адміністраторів у більш ніж 65 містах.
Саргон призначив свою доньку Енхедуанну верховною жрицею в Урі, і через неї мав можливість впливати на релігійні, політичні та культурні справи здалеку. Сьогодні Енхедуанна відома як перша в світі авторка, і, з огляду на те, що відомо про її життя, вона була дуже здібною та впливовою адміністраторкою, крім своїх літературних талантів. Ця угода працювала настільки добре, що онук Саргона, Нарам-Сін, також призначив свою дочку на цю посаду.
Стабільність, забезпечена імперією, сприяла розвитку доріг, поліпшенню та розширенню торгівлі, а також просуванню мистецтва та науки. Аккадська імперія вперше запровадила поштову систему, де глиняні таблички, написані клинописом, обгортали в глиняний конверт із іменем та адресою одержувача, що забезпечувало конфіденційність листування.
Саргон також стандартизував ваги та міри для торгівлі та повсякденного вжитку, введення системи оподаткування, яка була справедливою для всіх соціальних класів, і брав участь у численних будівельних проектах, таких як відновлення Вавилона. Він також створив, навчив і спорядив штатну армію з центром у місті Аккад, де, за свідченнями, 5400 воїнів «їли хліб щодня» з царем. Це був великий прогрес порівняно з армією минулого, яка складалася переважно з непрофесійних військових.
Незважаючи на ці покращення життя громадян Месопотамії, люди все ще повставали проти аккадського панування. Протягом свого життя Саргон постійно придушував повстання, коли міста-держави відстоювали свою автономію та повставали проти імперії. Проте минули століття, будь-які труднощі, які люди мали під час правління Саргона, були забуті, і все, що пам’яталося, це його героїчні подвиги та «золотий вік» аккадців.
Альона Дмитрук
