Заснування салезіанського товариства Доном Боско
Засновником салезіанського руху став святий Іван Боско, відомий також як Дон Боско. Він був молодим священником, який у середині XIX століття розпочав свою діяльність серед знедоленої молоді в Турині, Італія. Зіткнувшись із соціальними проблемами промислового міста, зокрема з експлуатацією дітей на фабриках, відсутністю освіти та безпритульністю. Дон Боско вирішив створити спільноту, яка б надавала молоді шанс на гідне життя.
У 1859 році, натхненний прикладом святого Франциска Сальського, він заснував Салезіанське товариство. Назва організації вшановує Сальського як зразок лагідності, освіченості та терпимості в духовному провідництві. Дон Боско почав з невеликої групи однодумців, яка з часом перетворилася на міжнародну релігійну організацію. До моменту смерті засновника у 1888 році салезіанська спільнота налічувала понад 1000 членів і мала 57 осередків у Європі та Південній Америці, зокрема в Італії, Іспанії, Франції, Англії, Уругваї та Бразилії.
Сфера діяльності салезіанців
Салезіани швидко розширили масштаби своєї місії. Їхня діяльність вийшла за межі традиційної духовної опіки, охопивши практичні сфери виховання й освіти. Вони створювали:
- ремісничі та професійно-технічні школи;
- сільськогосподарські навчальні заклади;
- академічні школи;
- семінарії для підготовки священників;
- молодіжні клуби та рекреаційні центри;
- літні табори;
- парафіяльні спільноти у великих містах.
Салезіанське товариство стало третім за чисельністю серед усіх чоловічих орденів Католицької Церкви, продовжуючи розвиватися завдяки ефективному поєднанню духовного служіння та соціального виховання.
Салезіанські сестри: жіноча гілка служіння
Жіноча гілка салезіанського руху була створена в 1872 році в Морнезе, Італія. Її засновниками стали святий Іван Боско та свята Марія Мацарелло проста жінка, що присвятила своє життя навчанню й турботі про дівчат.
Салезіанські сестри, або Дочки Марії Помічниці Християн (FMA), дотримуються тієї ж виховної системи, що й їхні чоловічі колеги. Метод Дона Боско передбачає поєднання чотирьох головних принципів:
- Розум — розвиток логічного мислення, освіченості та культури;
- Релігія — християнська віра як фундамент морального виховання;
- Привітність — любов і дружність як метод педагогіки;
- Практичні навички — навчання через ручну працю, майстер-класи, спортивні ігри та активне соціальне життя.
Сестри відкривали школи, гуртки, клуби, освітні центри, де дівчата отримували як загальну, так і професійну освіту, а також духовну підтримку. З часом Салезіанські Сестри стали однією з найбільших жіночих католицьких громад у світі.
Салезіани продовжують активно діяти на п’яти континентах, зберігаючи вірність харизмі Дона Боско. Їхні школи й навчальні центри діють у десятках країн, надаючи дітям з бідних районів доступ до освіти, професійної підготовки та духовного зростання.
Іван Гудзенко
