Походження Сабелліанства
Сабеллій, який жив приблизно в 217–220 роках, імовірно, був пресвітером у Римі. Відомості про його життя є обмеженими, оскільки більшість з них походять із праць його богословського опонента Іполита Римського, прихильника антимонархізму. У цей період у Римі точилася активна боротьба між монархістами (або модалістами) та тринітаріями. Монархісти захищали концепцію неподільної божественної монархії, стверджуючи, що Бог є єдиним цілим, без постійного поділу на три особи.
Сабеллій розвинув цю ідею, заявляючи, що Божество є монадою, яка проявляє себе в трьох різних ролях або «модусах»:
Отець у творінні,
Син у викупленні,
Святий Дух в освяченні.
Ця концепція підкреслювала єдність Бога, заперечуючи постійні відмінності між особами Трійці.
Протидія Сабелліанству
Спочатку Папа Калікст був схильний підтримати Сабеллія, однак згодом він засудив це вчення та відлучив Сабеллія від церкви. У наступні десятиліття сабелліанство залишалося предметом богословських суперечок.
У IV столітті ця єресь знову виникла в Лівії, де їй протистояв Діонісій Олександрійський. Сабелліанство також використовувалося як звинувачення в аріанській полеміці. Арій, заперечуючи божественність Христа, звинувачував своїх опонентів у нікейській ортодоксії в надмірному наголошенні на єдності Отця і Сина, яке нібито заперечувало їхню «особисту» відмінність.
У 375 році сабелліанство знову з’явилося в Неокесарії, але було рішуче відкинуто Василієм Великим. Ця єресь також знайшла послідовників в Іспанії, де Прісцилліан переформулював її, стверджуючи єдність Божества у дусі Савеллія.
Сабелліанство в Новий час
Ідеї Сабеллія пережили відродження під час Реформації. Іспанський теолог Мігель Сервет розвивав концепцію, згідно з якою Христос і Святий Дух були лише проявами одного Божества — Отця. Ця ідея підкріплювала анти-тринітарну думку, яка викликала обурення серед традиційних церков.
У XVIII столітті шведський філософ і містик Емануель Сведенборг також розвинув подібні погляди. Його послідовники, які заснували Нову Церкву, дотримувалися ідеї божественної єдності, наголошуючи на символічному характері тринітарних уявлень.
Сабелліанство в історії християнства
Сабелліанство — це не лише єресь, але й важлива сторінка в історії розвитку богословської думки. Воно стало викликом для церковної ортодоксії, змусивши її сформулювати доктрину Трійці у її сучасному вигляді. Хоча сабелліанські ідеї були офіційно відкинуті, вони залишаються предметом обговорень серед сучасних теологів, які досліджують альтернативні підходи до розуміння божественної природи.
Іван Гудзенко
