Опис рукопису
Кодекс Войнича має розміри 22,5 на 16 см і складається зі 102 аркушів пергаменту (приблизно 234 сторінки), на яких містяться численні ілюстрації та тексти, написані невідомою мовою. Зміст рукопису можна умовно поділити на шість розділів, кожен із яких має свої унікальні ілюстрації та тексти:
- Ботанічний розділ — найбільша частина рукопису, містить понад 100 ілюстрацій різноманітних рослин, які супроводжуються текстами. Вчені намагалися визначити види рослин, однак більшість із них залишаються невідомими.
- Астрономія та астрологія — наступна частина включає 12 сторінок із зображеннями небесних тіл, таких як Сонце, Місяць і зірки, а також символи зодіаку.
- Біологія — цей розділ містить зображення оголених жінок, з’єднаних між собою трубками, що, можливо, символізує якусь рідину або енергію, що циркулює між ними.
- Космологія — включає дев’ять медальйонів, заповнених зірками та різними фігурами.
- Фармацевтика — зображає рослини, які, ймовірно, використовувалися для лікувальних цілей. Окрім цього, тут зображені складні пляшки та банки, що можуть символізувати зберігання або приготування ліків.
- Розділ рецептів — безперервний текст із прикрасами, що позначають початок коротких записів, які, ймовірно, є рецептами.
Походження рукопису
Незважаючи на численні спроби визначити автора рукопису, достеменно невідомо, хто саме його створив і з якою метою. Вчені проводили різні дослідження, включаючи радіовуглецевий аналіз, який визначив, що пергамент був виготовлений у першій половині XV століття.
Існувала теорія, що рукопис був написаний англійським вченим Роджером Беконом у XIII столітті, але вона була спростована після проведення радіовуглецевого датування в 2009 році. Інша теорія пов’язує рукопис із імператором Священної Римської імперії Рудольфом II, який, за однією з гіпотез, придбав його у математика та окультиста Джона Ді за 600 дукатів. Ця теорія базується на листі празького вченого Йоганнеса Маркуса Марці, написаному в 1665 році. Лист був знайдений серед сторінок рукопису, коли Войніч придбав його у 1912 році.
Історія володіння
Рукопис належав різним власникам протягом століть. Після імператора Рудольфа II, рукопис перейшов до рук Якоба Горціцького, придворного аптекаря, а потім потрапив до вченого Георга Бареша. Бареш передав рукопис своєму другові, вченому і єзуїтському священику Атанасію Кірхеру, а згодом він опинився у власності Вілфріда Войнича, від якого і отримав свою назву.
Розшифрування тексту
За весь час існування рукопису, жоден дослідник так і не зміг розшифрувати його мову чи зміст. Було висунуто безліч гіпотез щодо походження тексту: від штучно створеної мови до криптографічного коду. Відомий криптолог Вільям Ньюболд був одним із перших, хто намагався розшифрувати текст і стверджував, що це «шифр Роджера Бекона». Проте його теорії також не підтвердилися.
Упродовж десятиліть до рукопису зверталися різні науковці та криптологи, серед яких Алан Тюрінг та інші видатні фахівці. Вони намагалися знайти ключ до шифру, однак не досягли успіху. Деякі сучасні лінгвісти припускають, що текст написаний на якійсь із невідомих мов або є результатом мовного експерименту.
Археологічні дослідження та сучасні теорії
З 1960-х років зберігачі рукопису, Бібліотека Бейнеке Єльського університету, проводили нові дослідження для вивчення манускрипту. Останні спроби розшифрувати текст базуються на використанні новітніх технологій, включаючи штучний інтелект, який аналізує структуру тексту та намагається знайти можливі лінгвістичні закономірності.
Серед сучасних теорій висуваються припущення, що рукопис може бути алхімічним або медичним трактатом, проте немає остаточних доказів на підтвердження цієї гіпотези.
Іван Гудзенко
