Ролан Барт народився восени 1915 року у французькому місті Шербур. Отримав прекрасну класичну гуманітарну освіту в одному і паризьких навчальних закладів. У молоді роки, після закінчення Паризького університету зі здобуттям наукового ступеня – доктора філософії, Ролан розпочинає свою кар’єру викладача філософії у столиці Румунії – Бухаресті. Там він відчув на собі позитивний вплив лінгвістичних та семіотичних ідей Греймаса.У 1950 р. – виступає у ролі журналіста сценічних ідей Бертольда Брехта. У 1953 р. – ним було опубліковано книгу «Нульова ступінь письма». Термін «письмо» тісно пов’язаний з Роланом Бартом, позначає ідеологічну сітку, що розташовується між особистістю та реальністю, яка заставляє приймати ті чи інші орієнтації цінностей. У 1957 р. – видає серію есе по міфології, в якій описує міфи дрібної буржуазної свідомості та їхнє відображення в ЗМІ.
У 1960 р. – у своєму збірнику наукових статей, Ролан намагається приділити особливу увагу відношенням мови та індивіду. Ролан захоплюється ідеями видатних філософських і культурних діячів таких як Ельмслев, Якобсон, Богатирьов, Клод Леві – Строс, приходить до висновку, що дійсно потрібна семіотична інтерпретація для дослідження проблем, пов’язаних з суспільно-культурними явищами.
У 1967 р. — вийшла книга Ролана Барта під назвою «Система моди». Сама ж книга була написана із суто семіотично – структурної позиції.
Ідеї щодо необхідності семіотичного розуміння суспільно-культурних процесів вплинули на подальший розвиток філософської думки французького авангарду, який очолювали Кристєв та Солерс. Барт також був добре ознайомлений з ідеями російського теоретика і філософа Михайла Бахтіна щодо поліфонічності тексту літератури, в тому числі з мовно психологічними ідеями французького мислителя Жака Лакана та семіотикою Умберто Еко. Всі ці ідеї приводять філософа Ролана Барта до постструктуралістичного періоду наприкінці 60 – х років.
Барт виступає противником одиничного прочитання та інтерпретації літературного тексту та його смислу. Для Ролана Барт текст є родом задоволення, а читання уподібнюється до прогулянки, сексуального задоволення. Філософ розділяє два тексти: текст – насолоду та текст – задоволення. Сприйняття даного тексту визначається рівнем читача, його підготовкою до прочитання, розумінням п’яти кодів, що тісно переплетені в тексті.
З цих п’яти кодів виділяють наступні: емпірики, особистості, знань, істини, символу. Прогулянка по самому тексту, за Бартом здійснюється завдяки прочитанню основних протяжних текстових одиниць – лексій. Барт детально аналізує розповіді Оноре де Бальзака, інтерпретує Едгара По у 1973 році. Досліджує маркіза де Сада, Фур’є, Ігнатія Лойолу ще у 1971 році. Барт вважає особливо важливими для сприйняття літературного тексту застосування конотативних знаків, ідеолектних особистих алюзій. Тобто, згідно концепційної позиції Барта, текст переплітається із загальною тканиною культури, його ж джерела та прочитання мають змогу, швидше здатність виявити себе чи виникати після моменту його створення.
У 1975 р. – автор сумує свої основні ідеї та мотиви в одній книзі про самого себе. Барт користувався великою популярністю наприкінці 70- х років ХХ століття. У 1977 р. — через високу популярність, йому спеціально було відведено кафедру з літературної семіології у Коледжі де Франс.
Коледж де Франс повністю функціонує і сьогодні, в якому освіта є практично безкоштовною. У французькій вищій освіті титул професора Коледжу де Франс на даний час вважається найвищим соціальним статусом. Відповідно такий статус міг і отримати Ролан Барт. В тім це лише припущення, щодо вказаної особистості видатного філософа.
Ролан Барт прожив лише 65 років, помер навесні 1980 року. Філософа було поховано на міському кладовищі міста Париж.
В тім прихильники його ідей надалі продовжують наукові дослідження у сфері лінгвістики, семіотики, в площині пост структуралізму.
Богдан Стрикалюк
