Історичні відомості про сунітів та шиїтів
З історичної довідки дізнаємося про цей конфлікт вже після смерті Мухаммеда – пророка Аллаха. Питання звичайно стояло, хто стане новим духовним лідером. Більшість підтримали Абу Бакра – його тестя. Пізніше вони себе називали сунітами.
Меншою частиною підтриманий Алі ібн Абу Таліб, двоюрідний брат і зять Пророка. Саме ця меншість, котра пішла за ним називалася шиїтами. А отже Алі має кровний зв’язок з Мухаммедом і тільки він халіф.
Прямою протилежністю шиїтам стали суніти. Ними заперечується зв’язок Аллаха через імама, на відміну від шиїтів. Це привело до кровопролитної війни, яка тривала до тих пір, доки із лінії пророка Мухаммеда нікого не залишиться, а пануватимуть із племені Абу Таліба – дядька пророка.
У результаті військових протистоянь, сунітами був убитий син халіфа Алі – Хусейн. Сунітів склала більшість, а тому вони й перемогли. За своїми поглядами ці дві течії відрізняються.
Суніти і шиїти: спільність та відмінність
Єдиним спільним сунітів і шиїтів є Священний Коран. Відмінністю двох течій в ісламі є інтерпретація хадісів (усні висловлювання пророка Мухаммеда). В тлумачення хадісів в шиїтів включені висловлювання імамів.
Якщо шиїти дозволяють тимчасовий шлюб, то суніти забороняють. Ще однією відмінністю слугує зміна положень рук під час намазу, поява нових молитов, котрі не визнаються сунітами як загальнообов’язкові. На думку шиїтів має з’явитися новий Пророк по лінії Мухаммеда, що сунітами заперечується.
Суніти роблять закид, що шиїти вважають справжнім Пророком Алі, а не Мухаммеда. Проте шиїти так не вважають. Шиїти поважають владу халіфа Алі, котрий має родинні відносини з Пророком Всевишнього. Вони не піддають сумніву авторитет самого Пророка.
Інший закид сунітів стосується визнання шиїтами того, що імами рівні Мухаммеду. І знову з точки зору шиїтів допущена помилка. Дванадцять нащадків Мухаммеда з погляду шиїтів – імами, кровні родичі Пророка. Цей зв’язок і дає можливість визнавати їхній авторитет. Нешанобливе ставлення до нащадків означає зменшення авторитету Мухаммеда.
Суніти не визнають того, що імам наділений божественною владою, тоді ж як шиїти впевнені в тому, що саме духовенством приймається важливе ухвалення рішень щодо фікхи (мусульманського права).
Якщо у сунітів закят виплачується збирачами податків, то у шиїтів це здійснює жебрак. Але шиїти, крім закяту мають особливий вид податку — хуме (із п’ятої частини грошей виділяється імаму).
Якщо суніти здійснюють паломництво в Мекку та Медіну, то шиїти – до могили халіфа Хусейна в Карбелі.
Цікавий і той факт, що суніти вважають, що шиїти не мусульмани. Оскільки чисельність останніх невелика, в збройні конфлікти стараються не вступати, і взагалі уникати їх.
Відмінність доктрин
Основою шиїтської доктрини виступає вчення про імамат. Трьома основними складовими цього вчення є:
- Імам як авторитет тлумачення Корану та лідер політичного співтовариства. Імама поставляє Аллах і він спадкоємець Пророка. Уммі не дозволяється вибирати чи назначати когось на посаду.
- Імам є безгрішним як Пророк, його захищає Аллах від гріха, помилки, протиріч. Таке положення стосується усіх дванадцять імамів.
- Імам походить з Ахл аль-Бейта, дванадцятий імам прихований. Це Махді, якого усі очікують.
Явиться з волі Всевишнього в час, коли через смуту, несправедливість, пригнічення на Землі буде досягнута вища точка, для спасіння умми, Тому увесь правлячий політичний режим зі світською владою до його приходу є незаконний.
Домінування в країнах світу
Серед двох ісламських течій, більшу частину складають суніти, меншу – шиїти. Так поширення сунізму спостерігається в таких країнах як Афганістан, Пакистан, Кувейт, Об’єднані Арабські Емірати, Індія; шиїзму – Азербайджані, Ірані, Бахрейні, Іраку, Саудівська Аравія.
Отож, ми детально проаналізували історичні свідчення про сунітів та шиїтів, спільність та відмінність напрямків в ісламі, різницю віровчень, домінування ісламських течій у світі.
В історичних свідченнях продемонстрована реальна боротьба за встановлення влади. І ця боротьба не обійшлася без пролиття крові представників династії і встановлення сунізму як єдиної правлячої релігійної партії. Звісно з встановленням політичного устрою розвивали віровчення.
Відповідно противагою шиїтський доктрині як противага сунітській. На відміну від сунітської, шиїтська доктрина має більш ортодоксальний характер.
Пегас
