Політичне та релігійне підґрунтя
До початку різанини напруга між католиками та гугенотами вже досягла піку. Франція була розділена між двома конфесійними таборами, кожен з яких мав підтримку серед аристократії. Катерина Медічі, вдова короля Генріха II та мати короля Карла IX, намагалася утримати країну від розпаду, маніпулюючи різними фракціями при дворі. Однак її зусилля призвели до ще більшого загострення конфлікту.
Одним з ключових лідерів гугенотів був адмірал Гаспар II де Коліньї, який мав великий вплив на короля Карла IX. Коліньї виступав за активну участь Франції у війні в Нідерландах проти Іспанії, щоб уникнути відновлення громадянської війни у Франції. Це не відповідало інтересам Катерини Медічі, яка побоювалася посилення впливу Коліньї на її сина.
Змова та початок різанини
Катерина Медічі, побоюючись втратити контроль над королем і, відповідно, владою, схвалила змову проти Коліньї, яку готували члени римо-католицького дому Гізів. Вони вважали Коліньї відповідальним за вбивство Франсуа де Гіза в 1563 році, і хотіли помститися.
18 серпня 1572 року дочка Катерини, Маргарита Французька (Маргарита де Валуа), одружилася з гугенотом Генріхом Наваррським (майбутнім Генріхом IV Франції). Ця подія зібрала в Парижі значну кількість гугенотської знаті, що зробило можливим реалізацію змови. 22 серпня, за чотири дні після весілля, на життя адмірала Коліньї було вчинено замах, який провалився — Коліньї був лише поранений.
Катерина Медічі, побоюючись, що розслідування замаху може виявити її участь, вирішила діяти швидко. Вона таємно зустрілася з групою католицьких дворян і спланувала повне знищення лідерів гугенотів, які все ще перебували в Парижі на весільних урочистостях.
Різанина
В ніч на 24 серпня 1572 року, напередодні свята святого Варфоломія, дзвони церкви Сен-Жермен-л’Осерруа дали сигнал до початку різанини. Однією з перших жертв став адмірал Коліньї, якого вбили на очах Анрі де Гіза. Після цього насильство швидко поширилося по всьому Парижу. Католицькі натовпи, підбурювані місцевою владою, почали грабувати будинки гугенотів і жорстоко вбивати їх мешканців. Тіла загиблих масово скидали в Сену, а кровопролиття не вщухало навіть після королівського наказу припинити вбивства.
Хоча різанина почалася в Парижі, вона швидко поширилася на інші міста Франції, включаючи Руан, Ліон, Бурж, Орлеан і Бордо. У цих містах також було вбито багато гугенотів, і заворушення тривали до початку жовтня.
Наслідки та реакція
Загальна кількість жертв різанини залишається предметом дискусій. За одними даними, у Парижі було вбито близько 3000 гугенотів, а загалом по всій країні — до 70 000. Ця подія шокувала Європу. Король Іспанії Філіп II привітав звістку про різанину, а Папа Римський Григорій XIII навіть викарбував медаль на честь цієї події. Натомість протестантські країни були вражені жорстокістю Франції.
Французький король Карл IX, побоюючись міжнародної реакції, заявив, що різанина була необхідною мірою, щоб запобігти змові гугенотів проти корони. Однак це пояснення мало кого переконало, і Франція ще більше заглибилася в громадянські війни, які тривали до кінця століття.
Іван Гудзенко
