Народившись у сім’ї інтелектуалів із лівими політичними поглядами, Рорті зростав у середовищі, де ідеї прогресивної політики та критичного мислення були основою виховання. Його батьки відійшли від комуністичної партії ще в 1930-х роках, зосередившись на власних інтелектуальних пошуках.
Рорті навчався у Чиказькому та Єльському університетах, де здобув ступінь доктора філософії у 1956 році. Після двох років служби в армії він почав викладати у Коледжі Уелслі, потім у Прінстонському університеті, а пізніше — у Вірджинському та Стенфордському університетах.
Основні філософські ідеї
Рорті виступав проти фундаменталізму — переконання, що існують базові принципи чи аксіоми, на яких можна будувати всю систему знань. Він запропонував концепцію епістемологічного біхевіоризму, згідно з якою всі твердження є рівноцінними, і жодне з них не має абсолютного обґрунтування. На думку Рорті, істина не є універсальною чи абсолютною, а лише функцією успішності певної ідеї в конкретному соціальному контексті.
Філософія мови та відмова від репрезентаціонізму
У філософії мови Рорті відкидав репрезентаціонізм — ідею, що мова слугує для точного відображення реальності. Він вважав, що основна функція мови полягає у створенні зв’язків між людьми, а не у відображенні світу. Для нього мова була інструментом комунікації та засобом розв’язання конфліктів, а не способом відображення «об’єктивної» істини.
Метафізика: відмова від реалізму та ідеалізму
Рорті також виступав проти традиційного поділу на реалізм і ідеалізм, вважаючи обидві концепції продуктами помилкових припущень про мову та її функцію. На його думку, філософські дебати про природу реальності не мають практичного сенсу, оскільки вони базуються на хибних ідеях про репрезентацію.
Політична філософія
У політиці Рорті захищав буржуазний лібералізм, який він вважав найкращою системою для досягнення прогресу через поступові реформи. Він критикував радикальні програми як лівих, так і правих, пропонуючи натомість меліоративний підхід до соціальних змін.
Публікації та вплив
Рорті опублікував низку впливових робіт, серед яких:
- «Філософія та дзеркало природи» (1979) — критика традиційної епістемології та репрезентаціонізму.
- «Наслідки прагматизму» (1982) — збірка есе, де обґрунтовано його прагматичний підхід до філософії.
- «Випадковість, іронія та солідарність» (1989) — виклад його етичних і політичних поглядів.
Роботи Рорті вплинули на сучасну філософію, поставивши під сумнів багато класичних догм. Його підхід до філософії як інструмента для вирішення практичних питань, а не пошуку істини, спонукав переосмислити роль мислення у суспільному житті.
Рорті часто звинувачували в релятивізмі та суб’єктивізмі, хоча він заперечував такі характеристики своїх ідей. Його критики вважали, що його прагматизм може призвести до заперечення об’єктивних моральних і наукових стандартів. Однак його прихильники стверджували, що саме відмова від таких стандартів дозволяє філософії бути більш відкритою та корисною в сучасному світі.
Іван Гудзенко
