Першим, серед рівних богів пантеону, вирізняється бог Мукаса. Племена ганда вірять, що бог Мукаса сприяє людям, оскільки плодючість землі залежить саме від нього. А це, насамперед: добрий приріст врожаю, гарний приплід худоби, багатодітність, кращі улови риби; водночас, із ним пов’язують виникнення війн, голоду і хвороб. Символічним атрибутом бога Мукаси слугує весло. Міфи стверджують, що це божество живе в озері Вікторія – Ньянза. Головний храм, на честь Мукаси, розташований у північній стороні озера, зосереджений на півострові Бубембі.
У храмі щодня здійснювали службу п’ять жерців, медіум і ще декілька прислужників. У Буганді знаходилися храми Мукаси нижчого рангу. У найбільшому храмі перебував сакральний метеорит, якого повертали служителі культу до відповідної сторони світу, залежно від фази місяця. Першопочатково, Мукаса відносився до родового божества, що уособлювало озеро. До нього дуже часто зверталися рибалки стосовного доброго улову риби. Надалі, із суспільним розвитком ганди, культ Мукаси стає об’єктом поклоніння для землеробів, скотарів, верховної влади кабакі – сакрального царя, загального народу. Дух бога Мукаси може вселитися в чоловіка або жінку, які, автоматично, стають оракулами божества, тобто його провидцями.
Завдяки оракулам, проявляється надприродна сила та воля бога Мукаси: пророцтво епідемічних хвороб, викликання появи дощу тощо. Оракули, які відносились до вищих рангів, впливали на царя та гандійців. Перш, ніж відправлятися у військовий похід, гандійці приносили жертву шанованому божеству. Жертвоприношення гандійці здійснювали у човні, який, відпливши від берега, розміщувався неподалік від сакрального острова. Жрець клав на горизонтально поставлену лопасть весла жертвоприношення, ллючи з калебаси у воду напій, просив прийняти Мукасу цей дар, молячись про вдалий шлях і щасливе повернення гандійців. Зазвичай, такою жертвою могли бути принесені фрукти або продукти, отримані від землеробства.
З культом бога Мукаси пов’язуються різні повір’я. Гандійці вірять, що поява близнюків з материнської утроби є хорошою ознакою від цього бога. Один із офіційних царських титулів, у дослівному перекладі, означає «батько близнюків». У процесі зайняття трону новим кабакі, богу Мукасі періодично приносились чисельні жертви – за добрий збір врожаю, велику чисельність приплоду скоту, вдалий військовий похід. Богу Мукасі приносилися в жертву різні тварини: бики, буйволи, кози, козли, корови, півні, до того ж, білого кольору; тому, що в минулому їх заміняли людські жертви.
Авторитетне місце в ієрархії пантеону відводиться богу Кібуці. У племені існувало два божества: Кібука та Нанде, яким приписували одинакові функції. Кібука охороняв західні кордони Буганди, пильнував солдатів, під час військових походів у Буньйоро. Ненде охороняє східні кордони і військо, що веде війну проти Бусого. Священну ієрархію богів очолює Кібука. Культ Кібуки був поширений серед священних царів – кабаків. Тому, що новий кабакі, який зійшов на трон, повинен був обов’язково відвідати його храм. Бог Кібука мав властиві для себе функції – пророкувати бачення військових дій, результати з військового походу. Військо завжди супроводжували жерці культу Кібуки.
Бог Кібука – молодший брат Мукаси. Священий цар символічно віддавав одну із своїх доньок Кібуці за дружину. Символічними атрибутами цього божества є чорний щит і списи. Як і в культі Мукаси, храм Кібуки обслуговувався п’ятьма жерцями, медіумом та кількома прислугами. Відображенням самого ж божества стала посудина конусоподібної форми, з наповненими у ній фетишами. Фігура розміщувалася поруч зі щитом та списами на лев’ячій та леопардовій шкірі. В інших місцях Буганди зустрічаються невеликі святилища, побудовані на честь бога Кібуки. Тут могли перебувати сакральні речі, зокрема: дерева, воєнні атрибути, які розвішувалися на гілках та охоронялися, під пильним наглядом священнослужителів.
Перед військовим походом, воїни-гандійці повинні були увійти до святилища, помолитися, поворожити, а вже потім здійснити жертвоприношення Кібуці. Жертви обов’язково повинні бути чорного кольору, символічно зображуючи війну. Під час військових походів завжди були присутні жерці, які піднімали бойовий дух воїнів, виголошували заклинання, високо піднімали бойові регалії, і, з допомогою фетишів, намагалися надихнути військову армію, покровителем якої є бог війни – Кібука. Наступним очолює пантеон – Дунгу – бог мисливства, загальнонародне божество Буганди. Жодне полювання, якого б виду воно не було, не могло обійтися без пошанування, учасниками мисливства у храмі, цього божества. Дунзі приносилися тваринні і пташині жертви.
Перед жертвоприношенням, жерці Дунги спочатку консультувались у нього, а потім – давали відповіді мисливцям, чи буде сприятливий, або несприятливий результат їхнього полювання. Символічним атрибутом цього божества став барабан, з прикріпленими до нього мисливськими фетишами, із скелетів різного роду жертовних тварин та пташиного пір’я, мініатюрної зброї мисливця, пасток та інші. Після Дунгу, пантеон очолює Валумбу – бог смерті. Його зображення наводило страх серед людей. Святилище бога Валумби розміщувалося у глибокій ущелині, і вважалося входом до країни смерті – Сематимби. Тільки священному царю надавалося право приносити богу смерті жертви, аби минула його передчасна смерть. Найбільший страх викликав Кавумпулі – бог епідемічних хвороб.
Святилище Кавампулі розташовується на одному із кордонів держави Буганда. Гандійці боялися того, щоб не випустити з ями страшне божество, не накликати на себе біду. Великий страх у людей викликали: Ндавула, Кавалі – боги віспи. Першого бога намагалися уподібнити правителю Ганди, вважаючи, що той живе на горі Гамбарагара; за нього Бугандою поширилася віспа. Окрім цих богів пантеону, виділяються такі, що керують природними явищами, пов’язаними із циклами сільського господарства. Наприклад, культу Мусоці – богу дощу, веселки приділяли увагу ті, хто сподівався отримати від нього дощ та повноводність річок.
Моління про посилання дощу супроводжувалося символічною церемонією шлюбу бога та дівчини. Наречена, яка пропонувалася божеству, одночасно стає богинею. Існували інші проблеми гандійців, пов’язані із посухою та голодом. Якщо виникало таке горе, то відразу зверталися з проханнями до богині Нагавоньї – покровительки врожаїв. У честь її культу, звершувалося жертвоприношення із засохлих плодів – як ознака помилування від посухи. Іншими представниками стихійних явищ виступають: бог блискавки – Ківанука та покровитель землетрусів – Мусісі. У випадку незадоволення бога Мусісі у недостатньому жертвоприношенні, на людей посилалися сильні землетруси. Люди, в знак збереження їхніх будинків, врожаю – намагалися звершити обряд умилостивлення, принести якомога більше жертвоприношень, молитов, щоб задовольнити божество.
Гандайські жінки мають своїх покровителів материнства: Набузану – богиню жінок та Наволгу – божество дітонародження. Дуже часто жінки зверталися у молитовних проханнях про дарування їм дітей. З-поміж цих богів виокремлюється ще одне божество – Катонда. Він представлений, як творець природи, богів та людей. Якогось особливого поклоніння цьому божеству не має, оскільки воно стоїть далеко від земного світу, людських потреб. Але богу Катонді присвячений один храм.
Досить цікавим є поширене явище богів патріархального роду. Зокрема, це – такі божества, як: Нкулу – покровитель патріархального роду леопарда; Ванга – для роду корови; Катака та Наволга – роду риб. Ще один культ – змії, був поширений в Будду, розташованому у південно-західній частині Буганди. Культ леопарда зосереджується у центральній частині Буганди, в області Бусіро. Святилище з храмом святого банана розміщувалося на горі Магонга. Шануються, окрім цього, і ландшафтні об’єкти, що пов’язані з легендами ганди про дочок правителів Бутанди, жінок з роду Кабе, міфічне божество Кадаму – Тукала та інші.
Адепти релігії Ганди вірять, що ріки та озера – тісно пов’язані з народженням, смертю або ж подіями в особистому житті людини. Шанується ними навіть місце, у яке влучила блискавка. Зазвичай, на тому місці будується святилище з храмом тому божеству, яке шанується. Також, важливу роль відіграють об’єкти поклоніння – фетиші. Поширення набули фетиші Маємблє, що мали власну назву. Фетиш Нантаба використовувався під час церемонії посідання трону нововибраним кабакі. Фетиш уособлює чоловічу силу та плодючість.
Популярним фетишем вважається Мбаджве. Використовувався, переважно, жерцями та медіумом, кабака приносив йому людські жертви. Фетишами слугували бичачі і буйволові роги, в яких вселявся дух балубаре.
Фетиші символізували багатство народу Ганди. Вони могли бути загальноугандійськими, родовими та сімейними. Залежно, до якого соціального рангу відноситься фетиш, він міг розташовуватися у святилищах і храмах. Кожному божеству приписується свій фетиш, який впливатиме на людське життя, долю. Призначались, при дворах священних царів, спеціальні охоронці фетишів – кумбугве. Гандійці носять амулети і талісмани – ніріба. Вони виконують функцію оберегів для людини. Якщо людину вкусить отруйна змія, то використовують амулет із священних дерев відповідних порід. У релігії Ганда присутні елементи тотемізму. Кожен племінний рід має тотем домашніх або ж диких тварин. Тому, згідно із підтвердженням гандійців, роди походять від тотемів, перебуваючи з ними в єдиному юродстві. Наприклад, у родів бутандійських аристократів – найбільш поширені тотеми колобуса, Видри, Мавпи, Слона, Лева, Антилопи, Гриба і так далі. У деяких з них був присутній культ тотемів.
Важливим явищем в гандійців виступає релігійна символіка кольорів. Білий колір символізував добро та радість, натомість, чорний – зло, війну, смерть. Серед релігійних вірувань, – найбільш помітніші уявлення гандійців про музім – злих духів; відьм, вампірів, які ссуть людську кров; старих жінок, що перетворюються на гієну, демонічну істоту; чарівників – вбивць людей.
Тому, проти цього злого чарівництва, на думку ганди, існувала сильна надприродна сила, яку називають «кабакі». Одним доторканням цієї сили зникали усілякі злі чари. Як і в релігіях – Біні, Фон, своє місце мали гадання та пророцтва. У релігії Ганда існують пророцтва на всі випадки людського життя. На місцях поховань правителів посаджені священні дерева, що охороняються жінками-пророчицями. До них зверталися як кабакі, так і аристократія Бутанди. У ній спостерігалася велика кількість культових споруд, а це, в основному, святилища і храми.
Існували спеціальні місця приношення жертв богам – матамбіро. Таких місць нараховувалося близько півтора десятка, а у деяких із них, розташовувалися храми. Практикувалися й людські жертвоприношення, які мали суворий характер каральних функцій верховних правителів. Важливу сакральну роль відводять інституту жерців, в якому було здійснено поділ на професійних та непрофесійних служителів культу. Верховний жрець храму Мукасі, Кібукі носив титул – семан-гумба. Після нього йшли рангові жерці – бакабона. Після них йдуть медіуми – маандва, які виконують функцію оракулів. Роль медіумів могли відігравати як чоловіки, так і жінки. Дії медіумів нагадували, здебільшого, шаманські. Вони, за допомогою тютюну та одурманюючого зілля, могли довести себе до стану трансу. До служителів ще відносилися барабанщики. Право утверджувати кандидатури жерців бугандійських храмів мала лише одна людина – правитель. До непрофесійних священослужителів відносилися: ворожбити, знахарі, чарівники, які не служили при правителі держави. Вони займались практикою вигнання злих духів, протидією злому чарівництву, лікуванням різних хвороб, наведенню чар на людину. Сфера їхньої діяльності полягала у виготовленні амулетів, оберегів, талісманів, фетишів, лікарських засобів. Отже, комплексне наукове дослідження дозволило простежити спорідненість культур йоруба, біні, фон, ганди; визначити спільність і відмінність в ієрархії божества цих традиційних релігійних вірувань та культів, як єдиної політеїстичної системи світогляду племінних етносів; зрозуміти сакральність і символічність кожної із релігій; провести чітку паралель зі світовими релігіями, зокрема з християнством. Оскільки фетиші, яким надавалася надприродна божественна сила, прямо паралельні оберегам християнства – кулонам, хрестикам, іконам. Науковий інтерес становлять проведені паралелі між традиційними релігійними віруваннями та культами, тобто політеїстичними релігіями та християнством, що надалі відіграло важливу роль в еволюції людства.
Іван Гудзенко
