Іслам почав поширюватися з XIV століття через мусульманських торговців із Південної Азії, які діяли вздовж узбереж Яви й Суматри. До XV століття він утвердився на більшості прибережних територій архіпелагу. Водночас внутрішні гірські регіони тривалий час залишалися під впливом локальних вірувань.
На острові Ява сформувалися дві культурно-релігійні моделі ісламу. Ортодоксально орієнтованих мусульман називають сантрі, тоді як абанган дотримуються синкретичної традиції з виразними елементами доісламських вірувань. Хоча з кінця ХХ століття вплив більш ортодоксальних форм посилився, численні ритуали життєвого циклу зберігають традиційний характер. Зокрема, урочистості типу селаматан супроводжують народження, шлюб і смерть, поєднуючи ісламську символіку з місцевою обрядовістю.
Індуїстсько-буддійська спадщина: від імперій до сучасності
Найдавніші державні утворення Індонезії на Яві та Суматрі розвивалися під значним впливом Індії.
Індуїзм і буддизм Тхеравади та Махаяни були не лише релігіями, а й світоглядною основою політичної культури. У IX столітті вони співіснували як придворні культи; Шиви і Будди інтерпретували як прояви єдиної духовної сутності.
Величні пам’ятки цієї доби збереглися донині. Найяскравіший приклад — храмовий комплекс Боробудур у центральній Яві, що уособлює синтез релігійної філософії та монументальної архітектури.
Сьогодні індуїсти становлять менше 2% населення країни, але на острові Балі індуїзм залишається домінуючою релігією. Балійська традиція поєднує давньоіндійську космологію з місцевими культами предків і розгалуженою системою храмових святинь, що структурують соціальне життя села.
Християнство і релігійна мозаїка регіонів
Попри переважання ісламу, Індонезія характеризується складною конфесійною картою. Осередки християнства розташовані на Флоресі, Тиморі, у північному Сулавесі, внутрішніх районах Калімантану та на Молуккських островах.
Більшість християн — протестанти або незалежні громади; значна частина є римо-католиками
Китайська міська спільнота часто сповідує християнство, хоча поширені також буддизм і конфуціанство, іноді в поєднанні з християнською ідентичністю . Таким чином, індонезійський релігійний простір демонструє не конфесійну ізоляцію, а радше взаємопроникнення традицій.
Від індуїстсько-буддійських імперій до ісламських султанатів, від колоніального християнства до сучасної національної держави — Індонезія пережила кілька хвиль духовної трансформації. Однак ключовою рисою залишається не витіснення старого новим, а нашарування традицій.
Іслам тут поєднується з місцевими обрядами, індуїзм — із культом предків, а християнство — з етнічними символами спільноти. Саме ця багатошарова структура формує унікальний тип релігійності, де віра є не лише доктриною, а й способом організації соціального простору та культурної пам’яті архіпелагу.
Іван Гудзенко
