На відміну від Середньовіччя, де джерелом істини вважалося одкровення або авторитет, Новий час прагне обґрунтувати знання через людські пізнавальні здібності.
Раціоналізм: пріоритет розуму
Раціоналізм виходить з переконання, що головним джерелом істинного знання є розум. Раціоналісти вважали, що певні ідеї й принципи є доступними мисленню незалежно від чуттєвого досвіду. Математика слугувала для них взірцем достовірного пізнання.
Розум у цій традиції постає як автономна сила, здатна відкривати структуру реальності через ясні ідеї, логічні побудови і дедукцію. Знання, здобуте таким шляхом, вважається універсальним і необхідним.
Емпіризм: досвід як основа пізнання
Емпіризм, навпаки, наполягає на тому, що всі знання походять із досвіду. Жодні ідеї не є вродженими; вони формуються через чуттєве сприйняття, спостереження і експеримент. Розум у цьому підході радше впорядковує дані досвіду, ніж творить знання самостійно.
Емпірики вважали, що відрив мислення від реального досвіду веде до абстрактних і порожніх спекуляцій. Саме тому вони орієнтували філософію на методи, близькі до природничих наук.
Методологічні відмінності
Суперечність між раціоналізмом і емпіризмом проявляється насамперед у методі. Раціоналізм тяжіє до дедукції — руху від загальних принципів до часткових висновків. Емпіризм, навпаки, віддає перевагу індукції — поступовому узагальненню фактів.
Ці методологічні відмінності відображають різні уявлення про структуру знання і шлях до істини. Раціоналісти шукають необхідність і універсальність, емпірики — фактичну перевірюваність.
Роль суб’єкта пізнання
Обидві традиції по-різному трактують роль суб’єкта. У раціоналізмі суб’єкт постає як активний носій мислення, здатний осягати істини завдяки внутрішнім пізнавальним структурах. В емпіризмі суб’єкт більше залежить від зовнішнього світу й даних чуттів.
Проте в обох випадках саме суб’єкт стає центральною фігурою філософії Нового часу. Це означає остаточний відхід від середньовічної моделі, де істина задавалася ззовні.
Суперечність чи доповнення
Попри гостру полеміку, раціоналізм і емпіризм не є взаємовиключними. Історія філософії показала, що жодна з цих традицій не змогла вичерпно пояснити процес пізнання самостійно. Розум без досвіду ризикує впасти в абстракцію, а досвід без розуму — залишитися хаотичним.
Саме ця напруга між двома підходами стала рушієм подальшого розвитку філософії.
Підготовка до критичної філософії
Суперечність між раціоналізмом і емпіризмом створила теоретичні умови для появи критичної філософії XVIII століття. Потреба узгодити розум і досвід стала одним із головних викликів, на який мусила відповісти подальша філософська традиція.
Раціоналізм і емпіризм визначили обличчя філософії Нового часу. Вони задали ключові питання епістемології, сформували наукову методологію і заклали підвалини модерного розуміння пізнання.
Іван Гудзенко
