Ратха-ятра присвячена божеству Джаганнатсі, ім’я якого з санскриту перекладається як «Володар світу» (джагат — «світ», натха — «володар»). У релігійній традиції індуїзму Джаганнатха розглядається як одна з форм бога Вішну в його аватарі Крішни.
Джаганнатха та його божественна родина
У процесії Ратха-ятри Джаганнатха подорожує не сам, а разом зі своїми найближчими родичами — старшим братом Баларамою (Балабхадрою) та сестрою Субхадрою. Ці персонажі добре відомі з епічної традиції індуїзму, зокрема з «Махабхарати» та «Бхагавата-пурани».
Особливістю культу Джаганнатхи є унікальний вигляд його священних зображень — мурті. На відміну від більшості індуїстських статуй, які виготовляють із каменю або мармуру, мурті Джаганнатхи, Баларами та Субхадри створюють із деревини дерева нім. Їхні обличчя мають характерні великі круглі очі та яскраві кольори. Джаганнатха зображується темно-чорним, Баларама — білим, а Субхадра — жовтою.
Згідно з місцевою традицією, Крішна заповів, що в епоху Калі-юги — останню еру занепаду дхарми в індуїстській космології — йому поклонятимуться саме в Пурі. Після завершення подій «Махабхарати» та смерті Крішни в місті Дварка почалася нова космічна епоха. Саме тоді, за міфологічними оповідями, божество знову проявилося у вигляді Джаганнатхи, а його дерев’яне зображення з’явилося на узбережжі Одіші.
Походження слова «джаггернаут»
Цікаво, що фестиваль Ратха-ятри вплинув навіть на європейські мови. Саме від імені Джаганнатхи походить англійське слово juggernaut («джаггернаут»), яке сьогодні означає нестримну й руйнівну силу. Цей термін увійшов у європейську традицію завдяки описам середньовічних мандрівників. У XIV столітті францисканський місіонер Одорик із Порденоне описав свято колісниць під час своїх подорожей Азією. Пізніше ці розповіді були поширені в Європі, інколи навіть помилково приписувані іншим авторам.
У XIX столітті британські колоніальні чиновники й мандрівники нерідко інтерпретували індуїстські ритуали в негативному світлі. Вони писали, що під час руху величезних колісниць віряни нібито добровільно кидалися під колеса. Насправді ж ідеться про поодинокі нещасні випадки в надзвичайно великих натовпах паломників. Проте саме ці перебільшені описи спричинили появу образу «джаггернаута» як символу нищівної сили.
Ритуали та перебіг свята
Фестиваль Ратха-ятра розпочинається складним циклом ритуалів. Приблизно за два тижні до головної процесії божеств урочисто купають на спеціальному помості. Після ритуального обмивання фарба на дерев’яних зображеннях частково змивається, тому їх тимчасово ізолюють у храмі, де вони, за віруваннями, «хворіють».
У цей період усі святкові церемонії припиняються, а храмові служителі піклуються про божеств, пропонуючи їм їжу та лікарські трави. Ці служителі належать не до традиційної брахманської касти, а до групи дайта, яка, за легендами, має племінне походження. Саме вони мають право торкатися божественних зображень під час особливих ритуалів. Після «одужання» мурті реставрують і знову розфарбовують. Особливим символічним моментом вважається нанесення зіниць на очі божеств — це знак їхнього відродження.
Велика процесія колісниць
Кульмінація свята настає другого дня світлої половини місяця Ашадха. Тоді божеств урочисто переносять із храму до величезних дерев’яних колісниць. До Пурі в цей час прибувають сотні тисяч паломників, які здійснюють очищувальне купання у водах Бенгальської затоки.
Кожне божество має власну колісницю. Найбільша належить Джаганнатсі та називається Нандігхоша («Крик радості»); вона має шістнадцять коліс. Колісниця Баларами, Таладхваджа («Прапор пальмового дерева»), має чотирнадцять коліс, а колісниця Субхадри, Девадалана («Та, що долає богів»), — дванадцять. Усі ці споруди сягають приблизно 14 метрів заввишки.
Ратха-ятра має глибоке релігійне значення. Для віруючих ця подорож божеств символізує їхню близькість до людей: боги залишають храм і виходять до світу, щоб благословити всіх, хто не може потрапити до святилища. Крім того, свято пов’язане з ідеями оновлення. Особливо яскраво це проявляється кожні дванадцять років під час особливого ритуалу, коли старі дерев’яні мурті замінюють новими. Така церемонія символізує смерть і відродження божеств, нагадуючи про циклічну природу часу в індуїстській космології.
Іван Гудзенко
