Для реалізації проекту собору Юстиніан найняв двох видатних математиків: Ісидора Мілетського та Антемія Тральського. Вони використали свої знання геометрії та фізики для розрахунку та побудови вражаючого купола, який став найбільшим у світі до моменту завершення будівництва купола Базиліки Святого Петра у Римі в 1590 році. Крім того, Юстиніан залучив до проекту понад 10 000 ремісників, які виготовляли не лише будівельні конструкції, але й оздоблення для собору. Під його правлінням Константинополь став мистецькою та політичною столицею імперії, а візантійське мистецтво та архітектура розповсюдилися на велику територію, включаючи сучасну Туреччину, Грецію, Італію, Близький Схід, Іспанію, Північну Африку та Східну Європу. Хоча багато з ранньовізантійських споруд було знищено, їх вплив можна побачити в архітектурі та мистецтві Равенни, Італія.
Юстиніан I призначив Максиміана, скромного і не дуже популярного диякона, архієпископом Равенни, де він виступав як свого роду неофіційний регент імператора в Італії. У 547 році Максиміан завершив будівництво церкви Сан-Вітале, центральної церкви з використанням грецького хреста в квадраті, що стала важливою моделлю для наступної архітектури. Поверхневий купол, розташований на барабані, вперше використовував теракотові форми як будівельний матеріал, а вишукані мозаїки і святині, включаючи трон Максиміана (середина XI століття), визначили візантійський стиль.
Інтер’єр церкви Сан-Вітале, що зберігся майже неушкодженим з моменту свого освячення, створював враження вишуканої розкішності, кожен дюйм якої був багато прикрашений. Великі мозаїки з зображеннями імператора та імператриці стали початковою точкою для візантійської композиції та образотворчої техніки, позбавившись реалістичних деталей класичного мистецтва на користь акценту на іконографічній формальності. Високі, худі фігури з мигдалевидними обличчями та широко розплющеними очима, виставлені перед золотим тлом, стали невід’ємною частиною візантійського мистецтва.
Альона Дмитрук
