Матеріалом для писання слугувала переважно глина. Її формували у плоскі таблички, на які наносили знаки загостреною паличкою. Після висихання або обпалювання такі таблички ставали надзвичайно довговічними. Глиняні документи містили не лише господарські записи, а й закони, міфи, астрономічні таблиці, молитви, прислів’я, тексти для ворожіння, епос, літературні притчі. Саме завдяки цим табличкам ми сьогодні маємо змогу відновити картину життя Вавилону.
Цікавим є й підхід до читання текстів. У Вавилоні не було звичаю читати «про себе» — тексти озвучувалися вголос, часто у вигляді декламацій або співу. Такий спосіб сприйняття інформації перетворював читання на публічне і майже ритуальне дійство. У результаті, більшість текстів створювалася не для особистого використання, а для колективного переживання змісту.
Крім глиняних табличок, у Вавилоні використовувалися й інші матеріали: дерев’яні пластини, алебастрові дощечки, слонова кістка, метали. Знайдено численні тексти на аккадській мові, що становлять культурне багатство всієї Месопотамії. Їх вивчали навіть у школах Стародавнього Єгипту.
Література Вавилону охоплює як релігійні, так і світські теми. Міфи, правові кодекси, навчальні підручники, списки зірок, оповіді про богів і героїв — усе це створювалося у форматі клинопису і використовувалося в освіті, релігії, праві.
Таким чином, писемність і література Вавилону стали не лише засобом збереження знань, а й засобом формування культурної ідентичності. Вони засвідчили унікальний світогляд давнього суспільства, який і сьогодні викликає глибокий інтерес дослідників з усього світу.
Іван Гудзенко
