Назва цієї серії праць одразу натякає на зв’язок з ідеями Якова Фріса, який написав «Нову критику розуму» (1807). Леонарда Нельсона справедливо вважають засновником неофризької школи, яка відрізняється своїм підходом до аналізу суб’єктивного «я». На відміну від інших кантіанських шкіл, що зосереджувалися на трансцендентальному аналізі об’єктивного знання, Нельсон вважав, що саме через аналіз внутрішнього світу можна безпосередньо виявити апріорні структури розуму. Це переконання стало основою для розвитку психології, яка, на думку Нельсона, має розкривати метафізичні аспекти людського мислення.
Марбурзький теолог Рудольф Отто, спираючись на ідеї Нельсона, у своїй книзі «Ідея святого» (1917) розробив тип релігійної феноменології, який здобув значну популярність. Отто стверджував, що релігійні переживання можна розуміти через призму трансцендентальних елементів, які Нельсон намагався виявити в структурі розуму.
Внесок Кантознавства у філософську історіографію
Філологія Канта, дисципліна, що досліджує історію, розвиток та праці Іммануїла Канта, стала значущою частиною філософської історіографії після 1860 року. Одним з перших важливих внесків у цій галузі був великий коментар до «Критики чистого розуму», опублікований Гансом Вайінгером у 1881-1892 роках. Вайінгер відомий своєю філософією «Ніби», яка підкреслює важливість прагматичних вигадок у людському мисленні.
У 1896 році було засновано журнал «Kantstudien» («Дослідження Канта»), а в 1904 році — «Kant-Gesellschaft» («Кантівське товариство»), які продовжують свою діяльність до сьогодні. Найвизначнішим досягненням цього філологічного руху стало монументальне видання всіх доступних праць Канта, підготовлене Берлінською академією наук з 1900 року під редакцією Вільгельма Дільтея, прихильника гуманістичних досліджень.
Таким чином, психологічне неокантіанство і філологія Канта залишили значний слід у розвитку філософії. Вони відкрили нові перспективи для розуміння людського розуму та його трансцендентальних основ, що вплинуло на багато галузей знань, включаючи психологію, релігієзнавство та філософію. Ці напрями досліджень продовжують впливати на сучасну філософську думку, демонструючи невичерпність ідей Канта та їхню здатність адаптуватися до нових наукових контекстів.
Іван Гудзенко
