Народився VІ століття до нашої ери у Вавилоні. Виходець священицького роду коліна Левія. Його служіння відбулося імовірніше пізніше пророка Аггея. Відтак перше пророцтво відносимо до періоду правління перського царя Дарія ІІІ. Останні пророцтва датовані дев’ятим місяцем четвертого року.
У книзі Захарії містяться пророцтва, які стосуються відновлення Єрусалимського храму, а також про Месію — Ісуса Христа. Авторство ж книги приписується пророку Захарії. Книга поділена на чотирнадцять глав. Вона носить месіанський, апокаліптичний, есхатологічний характер.
Бог через пророка Захарію відкриває майбутню долю поколінь Ізраїля, яких закликали попередні пророки до покаяння за свої гріховні вчинки. Харизму заклику отримує від Нього Захарія: «скажи їм: так говорить Господь Саваоф: оберніться до Мене, говорить Господь Саваоф, і Я обернуся до вас» (Зах.1,34). Пророк бачить незвичне видіння: чоловіка, який їде верхи на рудому коні, ззаду коні іншого кольору перед якими Богом ставиться завдання – обійдення землі (Зах. 1, 8). В 11-12 віршах першого розділу мова йде про молитву Ангела поруч з пророком Божим за проявлення милосердя до Єрусалиму та міст Юди. З 16 по 17 вірші – добра звістка про втіху Сіону і будівництво храму. У 21 вірші – описується прихід чотирьох працівників, які явилися Захарії для збиття рогів (під цими словами мається на увазі сила) з метою не підняття рогу в сторону Юди та їхнього розсіяння.
Ще одне видіння Захарії: чоловік з довгою мотузкою для вимірювання ширини та довжини Єрусалиму. Другою главою з 1 по 5 вірші Ангелом підтверджується про багатолюдність міста, за яке буде стояти стіною сам Бог. А тому словами пророка Господь закликає народ аби той повернувся додому і Він захистить його від ворожого нашестя. Третя глава книги містить видіння пророка: Ісус, син Іоседеків, який стоїть перед Ангелом Господнім і сатану. Господом виголошується заборона сатані, а Єрусалим називається «головешкою, викинутою з вогню», очищається первосвященицький одяг Ісуса. У 8-9 віршах – пророцтво про Паросток, що вигладить земні гріхи за один день. У четвертій главі – звіщається обітниця Божа про помазання єлеєм Зоровавеля і первосвященика Ісуса, сина Іоседека та їх зміцнення Святим Духом. П’ята глава розповідає про явлений Захарії великий за розмірами літаючий сувій, в якому містяться прокляття, що очікують на землю, а також суворе попередження з обидвох сторін клятвопорушникам та розбійникам.
Шоста глава – видіння чотирьох колісниць з вершниками, які означають чотири небесні духи, направлені в північну та південну країну. Захарії дається веління зробити із срібла та золота вінці, один покласти на голову первосвященика Ісуса, Іоседекового. У ньому вбачається прообраз Чоловіка, на ім’я Паросток; цим Чоловіком буде створено храм Господній, буде прийнята слава і Він володітиме Своїм престолом (Зах. 6, 11-13).
У главі сьомій йдеться про викриття лицемірного посту ізраїльтян, причини непослуху пророків і як результат – їхнє розсіяння між іншими народами; у восьмій – обітниця відновлення Єрусалиму – міста істини, спасіння ізраїльського народу, припинення Божого гніву і благословення землі, виконання Божої волі, відсутність зла на свого ближнього і чинення суду істинного та миролюбного, навернення племен і народів до Господа в Єрусалимі; у дев’ятій – розповідається про майбутній прихід Месії – Царя, принесення ним радості для Єрусалиму та горя язичницьким народам, пророцтво про славний в’їзд в Єрусалим на ослі Спасителя світу (Зах.9,9-10), викуплення кров’ю завіту (Зах.9,11), спасіння овець (Зах. 9, 14-16).
Десятою главою розкриває всеосяжну любов Божу до народу і дому Юди, зібрання Месією – Царем викуплених синів Ізраїля і повернення їх в «обітовану землю»; одинадцятою главою підкреслюється пророцтво про Ліван (Зах.11,1-2). Тут міститься пророцтво щодо приречених на заколення овець, а також про зраду за тридцять срібників Іуди Іскаріота – учня Ісуса Христа.
Мова йде крім цього про якогось недбайливого лжепастиря, закінчення пророцтва – покарання за недбайливість пастиря (Зах.11,16-17). Дванадцята глава оповідає про майбутню роль Єрусалиму для усіх племен, винищення тих, хто здійснюватиме напади на Єрусалим, жителів наділить «духом благодаті та умиління», оскільки ті ридатимуть за Месією (Зах.12,9-10; Ів. 19,37), особливо жінки (Зах.12,12-14); тринадцята – розповідає про джерело для омивання гріхів та нечистоти, а ще пророцтво щодо Месії «вражу пастиря і розбіжаться вівці!» (Зах.13,7), третина людей на землі буде очищена і названа народом Божим (Зах.13,8-9).
У чотирнадцятій главі йдеться не лише про війну з Єрусалимом, облогу, грабежі, полон народу, а швидке визволення (Зах.14,1-5). Присутні натяки на апокаліптичні події, що чекають на людство, наприклад другий прихід Господній (Зах.14,6-7), вічне царювання Месії-Спасителя (Зах.14.7-11), сповідування істинної релігії язичниками (Зах.14,21).
Пророк Захарія помер V століття до нашої ери.
Пам’ять пророка шанується православною церквою 21 лютого.
Пегас
