У своїй молодості Мані став шукати шляху, який дозволив би йому об’єднати різні релігійні доктрини в єдину систему віровчення.
Мані стверджував, що він є пророком, посланцем божественної істини, і що він був посланий на Землю, щоб відкрити людству істину про природу Бога, Душу та Віру. Він запропонував своїх послідовників віру в два принципи, що зберігали б духовний світ в гармонії. Перший принцип — це Світло, що представляє Бога і всі духовні реалії, другий принцип — це Темрява, яка представляє зло і фізичний світ. Мані вважав, що зло у світі існує тому, що Темрява створила матеріальний світ, який не може існувати без зла.
Вчення Мані було відкритими відхиленнями від традиційних іранських релігій того часу. Він використовував елементи буддизму, християнства та магії для створення своєї релігії. І хоча Маніхейство було дуже популярним серед народів Персії та Центральній Азії, це призвело до конфлікту з традиційним іранським зороастризмом та іншими релігіями.
Мані намагався розповсюджувати своє віровчення в інших країнах, таких як Китай, Індія та Римська імперія, де він отримав невелику кількість послідовників . Проте, його релігія була часто утискалася іншими релігіями, що призвело до переслідувань та заборон в певних регіонах.
Мані був також відомий своїм поглядом на гендерність та сексуальність. Він вважав, що чоловіки та жінки мають бути рівні, та відкидав ідею жерців та священників.
Хоча вчення Мані не збереглося у своїй оригінальній формі, воно залишило значний вплив на культуру та релігію Персії та Центральної Азії. Вчення Мані відобразило широкий спектр думок, які могли бути розвинені в майбутньому у відносно сучасні релігійні ідеології.
Іван Гудзенко
