Людина пізнаючи світ задає досі чимало фундаментальних і метафізичних запитань, для кращого розуміння всього сущого. І незважаючи на сучасний розвиток технологій і науки ми досі не можемо дати відповідь на питання, що є абсолютна істина. Мені здається на це питання людина остаточно ніколи не віднайде відповіді, адже скільки людей, стільки ідей та істин.
Як на мене є дві істини, на які людина вже віднайшла відповідь, але питання чи істина — однина чи множина? На мій погляд, ці дві істини очевидні і стосуються кожної людини. Перша істина це те, що ми народжуємося, і друга, що ми точно помремо. Так, ви можете сказати, що я займаюся діалектикою чи навіть софістикою, але це ваше право. Я думаю і вірю, що кожна людина повинна замислюватися і намагатися думати і ділитися думками. Мені здається, що природа народження і смерті, є частиною основних істин, які вже є очевидними та незмінними.
У всіх епохи людина шукала відповідь на питання: Звідки ми? Для чого ми існуємо? Хто наш творець? Чи існує щось після фізичної смерті? Так, існує потойбічне життя, саме таке говорять люди, які сповідують якусь релігію із багатьох тисяч вірувань. Опоненти скажуть, що смерть є кінцем існування, ще одні скажуть розмноження є продовженням частини генетичного коду людини. Генетика ще та мега цікава наука, але все ж таки, ми з вами намагаємося раціонально мислити і пізнавати світ. Стоп. Раціонально чи ірраціонально? Напевно почнемо філософствувати і дійдемо до того, що кожна із думок, віруючих, не віруючих, еволюціоністів мають право на існування, коли це стосується роздумів про смерть. Але постає питання, яка думка є вірною? Тут відповідь буде більш софістична і не однозначна, відповіді на це питання остаточної немає. Швидше за все це є частини віри чи невір’я кожної людини.
Фізична смерть це те, що не омине жодної істоти на нашій землі, включаючи нас, людей. Ми можемо звісно продовжити себе чи лишити частинку себе через своїх нащадків: творчість, свої вчинки та дії, але фізично ми точно всі помремо. Хоча смерть це частина і кінець циклу нашого існування, це не означає, що це точно кінець для наших особистостей, але це вже інша історія, для інших міркувань.
Народження, з якого починається життя це найпрекрасніше що може бути. Дарвін і наука стверджує, що ми плід еволюції, складних природних процесів і природного відбору. Релігійній ж люди вірять, що нас створив Творець чи творці, але не надто важливо хто має рацію, важливо що народження, це перша істина нашого існування і нашого буття. Мабуть між народженням і смертю можна виділити ще одну істину під назвою «життя». Колись великий британський науковець Стівен Гокінг написав: «Життя було б трагічним, якби воно не було смішним». Дійсно протягом нашого фізичного існування нас супроводжує трагедія і комедія, радість і смуток, печаль і задоволення. Життя поєднує в собі народження і смерть, своєрідний біблійних аналог альфи і омеги, тому що існування всього є частиною всесвітньої гармонії. Колись великий вибух запустив життєвий цикл існування, і колись все закінчиться, і може знову після кінця настане початок.
Можливо мої думки ви сприймете як демагогію, але я вірю в те, що ми повинні міркувати, ділитися ідеями і думками, не боятися жити і не боятися смерті, це велика і напевно головна частина нашого циклу існування.
Ігор Дмитрук
