Народилася майбутня подвижниця в місті Антиохія (територія Сирії). Перед тим як стати християнкою, була легкодумною та розбещеною дівчиною, мала гарний вигляд, прикрашаючи себе розкішним одягом, одягаючись в золото та дорогоцінні каміння. Шанувальники називали її Маргарита (перлина).
Зібрався собор з числа єпископів, серед яких вирізнявся Нонн Іліопольський, мудрий і праведний життям чоловік. При виході з храму єпископів зустріла Пелагея. Плечі у неї були оголені, мала нескромний одяг. Єпископам нічого не залишалося як опустити погляди донизу. Проте на усе це видовище спокійно дивився лише один єпископ Нонн, який нагадав, що Господь через Палагею осудить їх.
У вітальні Нонн довгий час перебував в молитві за навернення дівчини Палагії. Молитва була настільки сильною, що невидима сила привела дівчину в неділю до храму, де звершувалася Літургія єпископом Нонном. Почувши службу Божу з проповіддю про Страшний Суд Божий, дівчина виявила бажання назавжди покінчити із грішним способом життя і присвятити себе служінню Богу. Підійшовши до єпископа просила аби він охрестив її, але боялася не помилування Господом за власні гріхи.
Виявивши любов і милосердя до дівчини, вселивши у ній надію на спасіння – охрестив. З прийняттям віри в Христа, Пелагея віддає єпископу своє майно. Останнє слугувало підтримкою убогим. В чоловічому одязі Пелагея вийшла з міста і прибула до Єрусалиму. У Єрусалимі її постригли в черниці. Деякі думали, що то якийсь юнак.
На Єлеонській горі преподобна Пелагея облаштовує келію. Замикається в келії аби дотриматися суворості чернечого життя з покаянням, постом і молитвою. Жителі сприймали Пелагею як ченця. Після декілька річного досягнення високого духовного дарування преподобна відійшла у вічність. Сталося це 457 року після Різдва Христового. Коли поховали преподобну, то були здивовані тим, що то не чернець, а спочила черниця.
Пам’ять преподобної Пелагеї шанується у православній церкві 21 жовтня за григоріанським календарем.
Панас Вернигора