Народилися в місті Антиохія у V столітті після Різдва Христового. Андроник займався ремеслом. Зароблені кошти у нього ділилися на три частини: церква, бідні і сімя. Після втрати сина та дочки, молоде подружжя дало перед Богом обіницю вірного служіння. Обоє опікувалися бідними і хворими.
Андроник з Афанасією прибули в Олександрію. Перший був прийнятий до скита, друга ж – Тавеннісіотського монастиря. Дванадцять років християнського подвигу не пройшли даремно. По дорозі в Єрусалим Андроник зустрів прочанина, проте не знав хто це б мав би бути. Андроник не здогадувався, що перед ним стоїть Афанасія, переодягнена в чоловічий одяг.
Не могли розпізнати один одного через плин років, адже змінився вигляд після довгого подвигу. Після повернення з Єрусалиму,знайшли келію і там, усамітнившись провели роки життя у безмовності. Перед своїм тілесним преставленням, Афанасія залишила записку із розкриттям таємниці. Андроник дізався про неї і надалі звершував молитви за Афанасію. Подвижник веде невидиму боротьбу з ворогом християнства, міцно стримуючи при цьому свій розум, помисли, душу і серце.
Якби не намагалася зла сила підступити до святого, але безрезультатно. Напевне цей подвижник добре знав диявольські хитрощі і зумів за словами апостола Павла дати гідну відсіч лукавому. Цей подвиг став символічною ознакою обожествлення людини, умертвіння плоті і просвітлення душі, знехтування матеріальними заради досягнення духовних благ і безсмертного життя у вічному божественному світі. Вдосконалюючись у внутрішньому пізнанні Бога, відвернувшись від мирської слави в багатства, Андроник досягнув найвищого ступеня – любові Божої.
Як тільки минуло сім днів, Анроник помер. Їх пам’ять вшановується 22 жовтня.
Панас Вернигора
