У період із XXX по XII століття до н.е. на Балканах спостерігається значний економічний підйом, що супроводжувався змінами в суспільному устрої. Це було наслідком виникнення низки самобутніх землеробських культур, які характеризувалися широким і різноманітним використанням бронзових знарядь. Найінтенсивніші процеси відбувалися в соціальному житті племен Еллади, де відбулася зміна первіснообщинного ладу на інститути ранньокласового суспільства. Багатогалузеве господарство жителів південної Еллади розвивалося в складних природних умовах.
Суворий клімат гірських районів різко контрастував із м’якими природними умовами долин Середньої та Південної Греції й багатьох островів. Гористий рельєф усієї країни дозволяв обробляти лише обмежені площі земель.
Близько 3000 року до н.е. у виробничому житті країни сталося важливе якісне зрушення — металургія, обробка каменю і, дещо пізніше, гончарство вийшли за межі домашніх занять і перетворилися на галузі спеціалізованого ремесла, що означало посилення виробничої спеціалізації серед членів кожної громади.
Прогрес у технології металургії, зумовлений винайденням бронзи, справив суттєвий вплив на все господарство країни. У XXX—XXVII століттях до н.е. бронзові знаряддя увійшли в загальне вживання, що призвело до підвищення продуктивності праці в землеробстві, ремеслах і промислах. Тепер чіткіше проявилася різниця в матеріальних ресурсах материкових територій і островів, що посилило нерівномірність їхнього історичного розвитку.
У III тисячолітті помітні досягнення характеризували матеріальну культуру населення Кікладських островів. Традиційні морські промисли й зовнішня торгівля в цих племен отримали особливий розвиток завдяки стрімкому піднесенню суднобудування й мореплавства.
Іван Гудзенко
