Отже, як дорослі можуть пом’якшити цю ситуацію?
Дуже часто діти не реагують емоційно на бажання батьків розлучитися. Справа в тому, що для підлітків характерне витіснення та усунення від важкої для них ситуації.
З цієї причини батьки думають, що дитина абсолютно не переживає через їхнє розставання. Партнери більше фокусуються на тому, що переживають вони самі, забуваючи про своїх нащадків, але насправді так чинити не слід.
Зміна складу сім’ї так чи інакше впливає на дитину, навіть якщо вона не говорить про це вголос. Не варто забувати про те, що найчастіше діти в підлітковому віці є егоцентричними, тому їм здається, що батьки вирішили піти проти них, затіявши своє розставання.
Батьки повинні розуміти, що неважливо, в яких стосунках вони залишаються один з одним, вони повинні жити зі своїми дітьми. Дитина має розуміти, що її спілкування з батьком чи матір’ю ніяк не зміниться, навіть якщо близькі їй люди більше не житимуть разом. Якщо під час розлучення батькам не вдається порозумітися зі своїм чадом, важливо пропрацювати цю проблему за допомогою психолога.
Необхідно також розуміти і те, що дитина не може об’єктивно сприймати розлучення близьких людей. Для неї так само важлива батьківська оцінка. Тому якщо дорослі люди акцентують свою увагу на тому, як тепер важко їм доведеться жити один без одного, то дитина в майбутньому почнеться вважати розставання людей гіршим сценарієм розвитку будь-яких відносин, а це неправильно.
Важливо, щоб батьки дали дитині зрозуміти, що саме вони вершать свою долю, і саме вони відповідають за те, чи будуть вони у своєму житті щасливі, ні в якому разі не можна перекладати цю відповідальність на плечі свого чоловіка.
Іван Гудзенко
