Біографія Платона
Платон (427/428 до н.е. — 347 до н.е.) — один з найвідоміших філософів Давньої Греції, який вважається засновником академічної філософії. Його вплив на західну культуру є незаперечним, а його твори є досі джерелом великої науки та філософських роздумів.
Платон народився в Афінах в родині аристократів. Його батько, Аристон, був прямим нащадком Афінського царя Кодра, а мати, Периктона, була родичкою суперника Перікла. Платон був ідеальним учнем свого вчителя Сократа, який став його найбільшим впливом і який пізніше став головним персонажем в його діалогах.
Після смерті Сократа Платон покинув Афіни і подорожував по різних країнах, де зустрічався з іншими філософами того часу. Пізніше він заснував Академію в Афінах, де викладав філософію та математику. Академія стала першою установою в європейській історії, що надавала вищу освіту.
Платон присвятив багато часу написанню своїх творів, які містили в собі його ідеї та філософські погляди. До його найвідоміших творів належать «Держава», «Федон», «Симпозіон», «Федр», «Парменид» та «Фаїдон». У своїх творах він описував ідеальне суспільство, а також розвивав поняття про душу та її безсмертя.
Платон був також знаменитим вчителем, серед його учнів був знаменитий філософ Аристотель.
Філософія Платона
Філософія Платона — це складна система вчення, яка охоплює різноманітні аспекти людського життя, такі як метафізика, етика, політика, соціологія та інше. Основна ідея філософії Платона полягає в тому, що за реальністю, яку сприймаємо нашими чуттями, існує вища реальність ідеальних форм або ідей, які є об’єктивними і вічними.
У своїй теорії пізнання Платон розрізняє два світи: світ чуттєвого досвіду та світ ідей. Світ чуттєвого досвіду є нестійким, змінним та непевним, тоді як світ ідей є стабільним, вічним та не залежить від нашого сприйняття.
У філософії Платона основна увага приділяється етиці та справедливості. Він вважав, що справедливість є найвищою цінністю, а безсмертя душі існує. Він також вірив у існування об’єктивних норм і цінностей, які повинні керувати поведінкою людини.
Платон був ідеалістом у філософському розумінні цього терміну, і його вчення сильно вплинуло на західну філософію. Його теорії про ідеї і діалектику стали фундаментом філософської традиції, відомої як платонізм.
Твори Платона
Платон — автор великої кількості книг, які дотепер залишаються актуальними для сучасної філософії та науки. Він написав багато творів, що стали культовими в історії філософії, інтерпретації яких все ще продовжуються.
Держава головний фундаментальний твір Платона. У ній автор описує свою ідеальну державу, в якій править мудрий філософ-цар.
Держава починається з дискусії між Сократом та іншими філософами про справедливість. Сократ стверджує, що справедливість має бути загальним поняттям, яке відноситься до всіх аспектів життя, від людей до держави. Пізніше, в книзі, Платон висуває свою тезу про те, що справедливість полягає у гармонії між різними соціальними класами.
У Державі Платон також вводить ідею про розвиток людини, включаючи її освіту та виховання. Він вважає, що це є важливим елементом у створенні ідеальної держави, де кожен громадянин має правильне виховання та може вільно розвиватися.
Однак, Платон також стверджує, що ідеальна держава повинна бути керована мудрим філософом-царем. Він повинен бути добре освічений та знати, як забезпечити гармонійний розвиток держави та її громадян. Платон також вважає, що філософ-цар повинен бути вільним від матеріальних прагнень та бути відданим ідеїм справедливості та гармонії.
Федр — це діалог Платона, в якому порушується питання про природу любові, мистецтва та розуму. Діалог складається з двох частин, у першій з яких головні герої, Федр та Сократ, обговорюють теми, пов’язані з мистецтвом та риторикою. У другій частині діалогу вони розмовляють про любов та природу розуму.
Федр — це молодий любовник, який просить Сократа порадити йому, як правильно виявити свої почуття до свого коханого. У цій частині діалогу Платон обговорює тему мистецтва та риторики. Сократ розповідає Федрові про мистецтво мовлення та риторики, а також про те, як використовувати їх для досягнення мети. Він також показує, що мистецтво мовлення може бути використане для зміни думок та переконань людей.
У другій частині діалогу Федр та Сократ обговорюють природу любові та розуму. Вони обговорюють, що любов є божественною силою, яка приводить до гармонії та єдності. Вони також обговорюють природу розуму та його ролі у досягненні мудрості.
Один з ключових моментів у «Федрі» — це міф про вітрила. У цьому міфі, який розповідається Сократом, людина порівнюється з кораблем, який повинен пройти складний шлях у житті. Щоб досягти своєї мети, людина повинна використовувати свій розум та керуватись мудрістю.
Федр — це один з найбільш відомих діалогів Платона, який досліджує теми, пов’язані з любов’ю, мистецтвом та розумом.
«Парменід» — це філософський діалог Платона, написаний у формі бесіди між Парменідом, знаменитим елейським філософом, та молодим Сократом. У цьому діалозі обговорюється питання про природу існування, часу та простору.
Діалог починається з того, що Парменід запитує молодого Сократа, що він знає про ідеї чи форми, які відображаються в матерій. У ході бесіди Парменид допомагає Сократу зрозуміти, що ідеї не можуть бути частинами реальності, але вони також не можуть існувати окремо від неї. Це призводить Сократа до висновку, що ідеї можуть бути відображені тільки в розумі.
Далі Парменід викладає свої думки про природу буття, твердячи, що все існує в одному цілому, безпосередньо не доступному нашому сприйняттю. Він показує, що дійсність складна, але має свою логіку та структуру. Парменід намагається показати, що час і простір є ілюзіями, створеними нашим розумом, тоді як істинне буття знаходиться поза ними.
У другій частині діалогу Парменід запитує Сократа, чи він може припустити існування абсолютного нічого. Сократ відповідає, що ні, тому що він завжди створюється зі сприйняття та розуміння речей. Таким чином, Парменид використовує метод заперечення, щоб привести Сократа до висновку, що ідеї не можуть бути окремо від реальності.
Симпозіон- це діалог Платона, написаний у формі розмови між греками, які зібралися на вечерю, щоб відсвяткувати перемогу одного з них в літературному конкурсі. У цьому діалозі розглядаються питання любові, краси і мудрості. У Симпозіоні один з персонажів, Аполлодор, розповідає про те, як Сократ брав участь у подібному застіллі, де було обговорено питання любові. Таким чином, Платон намагається передати свої ідеї через розповідь про Сократа.
У діалозі Симпозіон головним обговорюваним питанням є любов. Різні персонажі висловлюють свої погляди на те, що таке любов, як вона виникає і які наслідки має для людини. Платон пропонує свою концепцію любові як пошуку краси і мудрості, що веде до духовного зростання і здійснення зв’язку з божественним.
У Симпозіоні також обговорюється питання про те, які переваги має мудрість над іншими цінностями, такими як краса та багатство. Платон наголошує на тому, що мудрість відкриває двері до істини і дає людині змогу зрозуміти світ навколо себе.
Теетет (Theaetetus) — це діалог Платона, написаний у формі бесіди між Сократом та юним Теететом. Він був написаний в середині IV століття до нашої ери і є одним з найвідоміших діалогів Платона.
У діалозі Теетет розповідає про своє погляд на знання, вказуючи на те, що знання — це сприйняття чогось або розуміння того, що він бачить або слухає. Однак, Сократ заперечує це твердження та робить зауваження, що сприйняття чогось може бути помилковим або неповним.
У діалозі також досліджується поняття істинної думки, яка відповідає реальності. Сократ стверджує, що істина пов’язана з розумінням, а не зі сприйняттям. Він також вводить поняття «душі», яка відіграє важливу роль у процесі знань.
Теетет є важливим діалогом, оскільки в ньому розглядається основна тема філософії Платона — питання про природу знання та його відношення до реальності. Діалог допомагає читачеві зрозуміти погляди Платона на ці питання та показує його вплив на філософію Заходу.
Іван Гудзенко
