Діагностичні критерії
У «Діагностичному та статистичному посібнику з психічних розладів» (DSM-5, 2013) зазначено, що діагноз «великий депресивний розлад з перипартальним початком» ставиться, якщо симптоми виникають під час вагітності або впродовж перших чотирьох тижнів після пологів. Для встановлення діагнозу необхідна наявність щонайменше п’яти з таких симптомів: пригнічений настрій, втрата інтересу до діяльності, порушення апетиту, розлади сну, втома, труднощі з концентрацією, почуття провини або нікчемності, а також суїцидальні думки.
Хоча офіційно DSM-5 обмежує часові рамки чотирма тижнями, клінічний досвід свідчить, що симптоми можуть розвиватися будь-коли протягом першого року після пологів. Вони часто з’являються поступово, ускладнюючи діагностику, оскільки деякі з них (наприклад, втома чи недосипання) можуть бути природною реакцією на новонародженого. У таких випадках вирішальним є рівень вираженості та тривалість ознак. Для скринінгу широко використовується Единбурзька шкала оцінки післяпологової депресії.
Фактори ризику
Розвиток післяпологової депресії пов’язують із комплексом взаємодіючих чинників. Найсильнішими предикторами є:
- наявність депресії в анамнезі до або під час вагітності,
- проблемні стосунки в родині,
- відсутність соціальної підтримки,
- серйозні життєві стреси.
Також ризик підвищують акушерські ускладнення, дефіцит поживних речовин, занепокоєння щодо здоров’я дитини, коліки у немовляти. Частіше післяпологова депресія виникає у дуже молодих або у старших матерів. Водночас рівень освіти чи соціально-економічний статус не виявляють прямої кореляції з розвитком розладу. Біологічні фактори, зокрема різкі гормональні зміни після пологів, можуть відігравати роль, однак прямих доказів їхнього визначального впливу немає.
Вплив на розвиток дитини
Перший рік життя є критичним для формування емоційної регуляції та прив’язаності. Депресивні матері часто мають труднощі з чуйним і стабільним доглядом, через що взаємодії з дитиною втрачають позитивність та передбачуваність. У таких випадках діти мають підвищений ризик розвитку емоційних, когнітивних і поведінкових проблем. Проте якщо епізод депресії є нетривалим, а мати зберігає здатність до теплих і чутливих взаємин, ризик зменшується.
Лікування
Лікування післяпологової депресії має враховувати як стан матері, так і потреби дитини. Використання антидепресантів, зокрема СІЗЗС, може бути ефективним, однак існує занепокоєння щодо їхнього впливу під час грудного вигодовування. Тому особливу увагу приділяють психосоціальним втручанням.
До ефективних методів належать:
- психоосвіта,
- підтримуюча групова терапія,
- когнітивно-поведінкова терапія,
- міжособистісна терапія, спрямована на поліпшення комунікації та соціальної підтримки.
Комплексний підхід, що поєднує психологічну допомогу та за потреби фармакотерапію, дозволяє більшості жінок подолати симптоми й відновити якісний емоційний контакт із дитиною.
Іван Гудзенко
