У цей період сформувалося переконання, що традиційні економічні інструменти вже не здатні забезпечити стабільність держави. Зниження попиту на японські товари за кордоном, посилене протекціоністською політикою західних країн, поставило під сумнів ефективність попередньої моделі розвитку. Економічна стагнація почала сприйматися не як тимчасове явище, а як системна загроза існуванню держави.
Демографічний тиск і продовольча проблема
Одним із ключових факторів, що загострювали кризу, було стрімке зростання населення. До 1930 року чисельність населення Японії досягла майже 65 мільйонів осіб. Така демографічна динаміка створювала значний тиск на внутрішні ресурси, передусім у сфері продовольчого забезпечення.
Японія не могла повністю забезпечити себе продовольством і змушена була активно імпортувати сільськогосподарську продукцію. Водночас для фінансування цього імпорту необхідно було підтримувати високий рівень експорту.
Ідеологія мілітаризму та пошук виходу
У таких умовах дедалі більшої популярності набувала ідея, що єдиним ефективним способом подолання економічної та соціальної кризи є територіальна експансія. Прихильники мілітаризму стверджували, що завоювання нових територій дозволить Японії отримати доступ до необхідних ресурсів, розширити ринки збуту та забезпечити продовольчу безпеку.
Ця ідеологія поступово проникала у всі сфери політичного життя. Військові кола почали відігравати дедалі важливішу роль у прийнятті державних рішень, а цивільні уряди втрачали свій вплив. Мілітаризм ставав не лише політичною стратегією, а й своєрідною відповіддю на комплекс внутрішніх і зовнішніх викликів.
Іван Гудзенко
