Стабільні епохи єгипетської історії називають «царствами», тоді як епохи політичної боротьби чи нестабільності відомі як «проміжні періоди». Цей період довго називали «темним віком», коли центральний уряд Стародавнього королівства, який був побудований за моделлю ранньодинастичного періоду в Єгипті (бл. 3150–2613 рр. до н. е.), розпався і занурив країну в хаос. Останні науковці переглянули цю думку, і тепер Перший проміжний період розглядається як час змін і переходу, коли влада та звичаї, продиктовані монархією в Мемфісі, столиці Стародавнього царства Єгипту, були поширені по всій країні серед тих, хто традиційно нижчого статусу.
Ймовірно, найкращий спосіб зрозуміти перший проміжний період Єгипту — це розглянути сучасний роздрібний капіталізм і масове споживання. У середині 19-го століття нашої ери (бл. 1858 р.) американський універмаг Macy’s у Нью-Йорку хвалився, що продає «товари, які підходять для мільйонерів, за цінами, які досягають мільйонів» (14th Street Tribune , 2). До промислової революції та масового споживання деякі товари були доступні лише багатим, які мали наявний дохід, щоб витратити на такі покупки. З появою таких універмагів, як Macy’s, після промислової революції та масового виробництва, ці товари, хоча й меншої якості, були доступні кожному за значно нижчою ціною.
Це саме те, що сталося під час Першого проміжного періоду Єгипту. Ті, хто раніше не могли дозволити собі вигадливі будинки, сади, гробниці, написи на гробницях або власні тексти пірамід, які б вели їх через загробне життя, тепер виявили, що вони могли, оскільки багатство більше не було лише в руках вищого класу дворянства. У той час як колись лише королю були надані написи на гробницях у формі текстів пірамід, тепер дворянство, чиновники та звичайні люди також отримали путівник до підземного світу через тексти гробів.
Це стало можливим завдяки краху центрального уряду в Мемфісі та появі окремих правителів, які зрештою мали більшу владу, ніж цар Єгипту. Під час 4-ї династії Стародавнього королівства на будівництво пірамід і похоронних комплексів у Гізі було витрачено багато ресурсів і робочої сили, і в міру того, як це місце зростало, зростала і сила священства, яке керувало й піклувалося про це місце та інші.
Жерці, особливо ті, хто був прив’язаний до бога сонця Ра, почали накопичувати більше багатства, ніж багато вельмож. Священики були достатньо могутніми, щоб впливати на місцевих чиновників, і в міру того, як жерці набували більшої влади, збільшувалися і номархи. Оскільки окремі номи ставали багатшими, більше людей могли дозволити собі купувати товари та послуги, які раніше були доступні лише багатим.
Цей підйом священства в поєднанні з іншими факторами, такими як відсутність наступника Пепі II, який довго жив, і сильна посуха, спричинили крах політичної структури Стародавнього царства та перенесли Єгипет у Перший проміжний період, але, знову ж таки, це не слід розглядати як «темний вік» або вік хаосу.
Це був період змін для Єгипту, і коли ці зміни були асимільовані в культурі, країна перейшла в епоху Середнього царства і пішла далі. Відсутність достовірних записів, особливо щодо 7-ї та 8-ї династій, сприяє репутації епохи як «темної доби», як і якість виробленого мистецтва та архітектури.
Крім того, відсутність сильного центрального уряду — і незгода між Нижнім і Верхнім Єгиптом — характеризують цю епоху як хаотичну і беззаконну. Хоча країні бракувало єдності, яку вона зберігала з часів Нармера (також відомого як Менес, бл. 3150 р. до н. е.), Єгипет у Перший проміжний період був далеким від шаленого хаосу, який традиційно приписували йому пізніші автори. Цей період завершився піднесенням Ментухотепа II з Фів (бл. 2061-2010 рр. до н. е.), який об’єднав країну під своїм правлінням і започаткував час, відомий як Середнє царство Єгипту.
Альона Дмитрук
