Передумови: суперечка про природу Христа
На початку IV століття християнський світ розколола доктрина, запропонована Олександрійським священиком Арієм. Він, спираючись на елементи неоплатонізму, наголошував на абсолютній єдності Божества та тлумачив біблійні тексти у раціоналістичному ключі. Арій стверджував, що Ісус Христос не є співвічним і рівним Отцю, а створений Богом Сином, що має підлеглий статус.
Його ідеї викладалися близько 323 року у поетичній формі у творі «Талія» («Бенкет») і швидко поширювалися серед народу завдяки простим пісням, які виконували робітники та мандрівники. Аріанство здобуло широку підтримку, особливо у Східній частині імперії, і стало причиною гострої богословської та політичної кризи.
Перебіг собору та засудження аріанства
Собор був скликаний насамперед для з’ясування взаємовідносин між особами Святої Трійці. Папа Сильвестр І не прибув особисто, але його представляли легати.
Після тривалих дискусій більшість єпископів засудила вчення Арія як єретичне. Він відмовився підписати формулу віри, що визначала Христа як Сина, який має ту саму божественну природу, що й Отець. Ключовим моментом стало введення у Символ віри терміну «гомоусіос» (грец. ὁμοούσιος — «однієї сутності»), який підкреслював абсолютну рівність Сина і Отця.
Імператор Костянтин, підтримавши рішення більшості, наказав вигнати Арія. Це стало прикладом тісної співпраці церкви та держави, коли світська влада активно впливала на богословські рішення. Водночас, попри офіційне засудження, вплив аріанства зберігався в християнському світі ще кілька століть.
Інші постанови собору
Окрім головної догматичної проблеми, Нікейський собор розглянув низку адміністративних та дисциплінарних питань:
- спробував, але не зміг встановити єдину дату святкування Великодня;
- визначив порядок висвячення єпископів;
- заборонив духовенству займатися лихварством;
- обмежив можливість переходу єпископів, священиків та дияконів з однієї кафедри на іншу;
- підтвердив першість Александрійської та Єрусалимської кафедр у своїх регіонах.
Візантійський історик V століття Сократ Схоластик свідчив, що собор обговорював і питання целібату духовенства, однак через заперечення деяких учасників це рішення не було ухвалене.
Значення Першого Нікейського собору
Перший Нікейський собор став ключовим етапом у формуванні християнської догматики. Він заклав основу Нікейського символу віри, що визначив ортодоксальне розуміння природи Христа та Трійці. Прийняті на соборі рішення стали орієнтиром для наступних Вселенських соборів, а його авторитет визнають як Східна православна, так і Римо-католицька церкви.
Його приклад показав, що у добу пізньої античності релігійні суперечки були невіддільними від політичних, а імператорська влада відігравала провідну роль у підтримці єдності віровчення.
Іван Гудзенко
