Перший Латеранський собор (1123)

Даною угодою  підкреслювалося, що  влада  не повинна  втручатися   в церковні питання, наприклад  такі що стосуються обрання  та призначення  духовних осіб – папи, єпископи, абати.

Папа Римський Каліст ІІ за проханням  архієпископа Майнца,  щоб підтвердити  урочисто конкордат, зібрав  собор єпископів та архієпископів  Заходу.  Засідання  собору  проводилося  з 18 березня  і тривало до 6 квітня  1123 року.  На  ньому  були присутні  шістсот абатів (настоятелів монастирів) та триста єпископів (керівників  підпорядкованих їм діоцезів).

Собором було прийнято наступні двадцять два  канони, які стосувалися:

• засудження симонії (перший канон).
• заборона особам духовної інституції  мати  дружин та наложниць, жінок  в домашньому  господарстві  (третій та одинадцятий канони).
• позбавлення мирян  розпоряджатися матеріальною  власністю церкви (четвертий канон).
• рукопокладення єрисарха Бурдена, антипапи Григорія VІІ  підлягають осудженню (шостий  канон).
• гарантування  недоторканості  сім’ям  хрестоносців  та  їхній  матеріальній  власності (одинадцятий канон).
• відлучувалися від церкви миряни,  які присвоювали  церковні пожертви та  укріплювали храми  на  подобі  фортець (чотирнадцятий канон).
• осудження тих, які перешкоджали  паломникам,  які відправляються  в «Священний Рим»
• забороняється  абатам та монахам  допускати  до покаяння грішників,  відвідування хворих,  звершувати  соборування та  служіння публічних мес.  Мають право отримання  мира та єлею  лише  в єпископів, до діоцезу  яких вони відносяться (сімнадцятий канон).

Ним  було закінчено  суперечку  щодо церковної  та світської  інвеститури (за Вормським  конкордатом).

Юрій  Неконечний