У середині XIX століття Індія перебувала під жорстким контролем Британської Ост-Індської компанії, яка, використовуючи економічні та політичні механізми, систематично обмежувала права місцевого населення. Соціальна напруга, релігійні конфлікти та експлуатація ресурсів призвели до масштабного збройного виступу, відомого як повстання сипаїв (1857–1858) або перша війна за незалежність Індії.
Політико-економічні передумови повстання
Британська Ост-Індська компанія, яка отримала монопольні права на торгівлю в регіоні ще в XVII столітті, до середини XIX століття перетворилася на фактичну адміністративну владу. Однією з найбільш суперечливих практик була доктрина прострочення, згідно з якою британці конфісковували землі у місцевих правителів у разі відсутності прямого спадкоємця чоловічої статі. Це призвело до масового незадоволення серед знаті та селянства, які втрачали традиційні джерела доходу.
Крім того, економічна експлуатація проявлялася у високих податках, примусовому вирощуванні технічних культур (наприклад, бавовни) замість продовольчих, що спричинило голод та злидні. Соціальна напруга посилювалася через активність християнських місіонерів, які намагалися навернути індуїстське та мусульманське населення, що суперечило традиційним релігійним нормам.
Релігійний фактор та безпосередній початок повстання
Безпосереднім каталізатором повстання стала справа зі змащеними набоями. У 1857 році серед індійських солдатів (сипаїв) поширилися чутки, що нові патрони до гвинтівок Енфілда змащувалися сумішшю з коров’ячого та свинячого жиру. Для їх використання потрібно було відкусити кінець гільзи, що для індуїстів (які шанують корову як священну тварину) та мусульман (яким заборонено вживати свинину) було глибокою образою. Хоча британське командування заперечувало використання тваринного жиру, паніка серед солдатів призвела до масових відмов користуватися зброєю.
Перший відкритий виступ стався 29 березня 1857 року в місті Баракпур, де Мангал Панді застрелив двох британських офіцерів. Його страта лише посилила протести, і до травня повстання охопило великі території, зокрема Делі, де сипаї проголосили імператора Бахадур Шаха II символом опору.
Хід військових дій та придушення повстання
Початковий успіх повстанців був пов’язаний із раптовістю виступу та підтримкою місцевого населення. Однак відсутність єдиної стратегії, роз’єднаність між індусами та мусульманами, а також перевага британців у озброєнні призвели до поступового відступу. Британські війська, підкріплені сипаями з Пенджабу та Непалу (гуркхи), провели низку жорстоких каральних операцій.
Ключові битви:
- Облога Делі(червень–вересень 1857) — місто було повністю зруйноване артилерією, а тисячі мешканців страчені.
- Битва за Канпур— після здачі міста британці стратили сотні полонених, що викликало хвилю обурення.
- Оборона Лакхнау— тривала 87 днів, але закінчилася поразкою повстанців.
До квітня 1859 року основні осередки опору були знищені, а лідери повстання страчені або вислані.
Хоча повстання не досягло своєї головної мети — незалежності, воно стало символом опору колоніалізму. Національно-визвольні ідеї, сформовані під час цих подій, надихнули майбутніх лідерів, таких як Махатма Ганді, на боротьбу у XX столітті.
Іван Гудзенко
