Енох як постать апокрифічної традиції
Енох, сьомий патріарх у книзі Буття, став центральною фігурою численної апокрифічної літератури. Спершу його шанували за праведність і благочестя, проте поступово образ Еноха перетворився на провидця, який отримав приховані знання від Бога. Формування цього образу значною мірою пов’язане з вавилонською традицією. У шумеро-аккадській культурі існував міф про сьомого допотопного царя Енмендуранну, тісно пов’язаного з богом сонця і наділеного божественними одкровеннями. Сюжетна подібність цих двох постатей свідчить про вплив вавилонської міфології на єврейські уявлення про Еноха.
Структура та зміст твору
Перша книга Еноха є збіркою кількох незалежних частин, більшість з яких мають апокаліптичний характер. Найдавнішою вважається «Апокаліпсис тижнів», створений незадовго до повстання Маккавеїв проти Селевкідів у 167 році до н. е. Інші частини, що містять астрономічні й космологічні уявлення, залишаються складними для точного датування через поєднання різних традицій.
У тексті простежується низка ключових тем: месіанські очікування, уявлення про целібат, вчення про долю душі після смерті. Ці мотиви зближують частину твору з духовними ідеями громади ессеїв у Кумрані. Разом з тим у Кумрані не було знайдено рукописних фрагментів найдовшої частини книги — так званих «Притч Еноха» (розділи 37–71).
Походження та редакційна історія
Відсутність кумранських свідчень про «Притчі Еноха» змусила дослідників висунути гіпотезу про їх пізніше походження. На думку більшості науковців, ця частина могла з’явитися у II столітті н. е., можливо, з-під пера єврейського християнина. Автор, використавши ім’я Еноха, прагнув надати власним есхатологічним роздумам більшої авторитетності й приєднав свою працю до вже існуючої збірки апокрифів. Таким чином, Перша книга Еноха сформувалася як складний корпус текстів, створених у різні епохи та в різних релігійних середовищах.
Хоча Перша книга Еноха не увійшла до біблійних канонів юдаїзму та християнства, вона зберегла величезне значення для розуміння розвитку апокаліптичної думки. Її вплив відчутний у новозавітних текстах, зокрема в Посланні Юди, де безпосередньо наводиться цитата з книги. Ефіопська церква, на відміну від інших християнських конфесій, включила Першу книгу Еноха до свого біблійного канону, що засвідчує її особливий авторитет у східнохристиянській традиції.
Іван Гудзенко
