Контрреформація (1545-1700 рр.), спрямована на утвердження бачення Церкви християнства та реформаторських зловживань, почалася з Тридентського собору. Багато католицького духовенства з Франції та Німеччини відмовилися бути присутніми з різних причин, у тому числі через труднощі з поїздкою до Північної Італії. Перші дві сесії Тридентського собору було відкладено, і його тривалість охоплює період з 1545 по 1563 рік. Делегати збиралися нерегулярно, і багато з них, хто був присутнім на початку, відрізнялися від тих, хто був в кінці. Результатом стали реформи в Церкві, засудження протестантської Реформації та кодифікація Святого Письма.
Протестантська Реформація почалася в Німеччині у 1517 році з тез Мартіна Лютера, котрий намагався висловити свої думки та запропонувати реформи у церковних практиках. Лютер, бувши католицьким ченцем та богословом, опублікував свої 95 тез як спробу відкритого обговорення проблем, що існували у церкві. Одна з цих проблем стосувалася продажу індульгенцій, що були документами, які гарантували скорочення часу покарання в чистилищі після смерті. Лютер вважав, що це протистояло принципам християнства та створювало жадібну практику серед духовенства. У відповідь на його дії, Церква відлучила Лютера від церкви в 1521 році та оголосила його єретиком на Вормському сеймі. Проте тези Лютера були широко опубліковані, перекладені та розповсюджені, що спричинило поширення ідей Реформації не лише в Німеччині, але й в інших країнах Європи.
У червні 1530 року, імператор Священної Римської імперії Карл V спробував здійснити примирення та повернути єдність Церкви, скликавши Аугсбурзький сейм. Лютерани представили своє віросповідання, відоме як Аугсбурзьке віросповідання, яке було складене Філіпом Меланхтоном, правою рукою Лютера. Проте жодна зі сторін не змогла досягти взаємоприйняття своїх поглядів, і конференція не призвела до жодних конкретних результатів.
У 1537 році Папа Павло III і Карл V намагалися здійснити примирення між католиками і протестантами, але через військові конфлікти між Карлом V і королем Франциском I зустріч так і не відбулася. Незважаючи на це, Карл V продовжував шукати способи залагодження конфлікту не лише через цивільні заворушення, що супроводжували Реформацію, але й через потребу об’єднання своїх підданих для протистояння можливому вторгненню Османської імперії. Наступна спроба примирення була запланована на 13 грудня 1545 року в Тренто, Північна Італія.
Іван Гудзенко
