Переслідування та навчання за кордоном
У 1932 році іспанський уряд розпустив орден єзуїтів, і Аррупе змушений був продовжити своє духовне навчання в інших країнах Європи та Сполучених Штатах. Він здобув освіту з теології та філософії, а в 1938 році отримав місію працювати в Японії. Ця країна стала для нього другою домівкою, і саме тут він зіткнувся з жахливими випробуваннями війни, які глибоко вплинули на його подальшу діяльність і світогляд.
Досвід Другої світової війни
Під час Другої світової війни Педро Аррупе був заарештований японською владою після бомбардування Перл-Гарбора та звинувачений у шпигунстві. Він провів місяць у в’язниці, очікуючи на страту, проте врешті-решт був звільнений. В 1945 році, разом із вісьмома іншими єзуїтами, Аррупе перебував у місті Хіросіма, коли США скинули атомну бомбу.
Єзуїти вижили після вибуху, а Аррупе, використовуючи свої медичні знання, став одним із перших, хто організував рятувальні роботи в місті. Він перетворив новіціат єзуїтів на тимчасову лікарню, де надавав допомогу пораненим та вмираючим. Працюючи безперервно протягом багатьох днів, він врятував близько 200 людей. Цей досвід залишив у його душі глибокий слід і зміцнив його прагнення служити стражденним та боротися за мир.
У 1965 році Педро Аррупе був обраний генеральним настоятелем Товариства Ісуса, найбільшого католицького ордену. Він очолив єзуїтів у непростий період змін, пов’язаних із Другим Ватиканським Собором (1962–1965). Собор закликав до модернізації Церкви та підвищення уваги до соціальних проблем, і Аррупе відіграв важливу роль у переосмисленні місії єзуїтів у цьому контексті.
Хвороба та завершення служіння
У 1981 році Педро Аррупе переніс інсульт, який суттєво погіршив його здоров’я. Він більше не міг виконувати свої обов’язки настоятеля, але продовжував надихати єзуїтів своїм прикладом. У 1983 році він офіційно залишив посаду генерального настоятеля, передавши керівництво орденом своєму наступнику.
Аррупе помер у 1991 році, залишивши після себе величезну духовну спадщину. Його життя стало символом смирення, співчуття та невтомної боротьби за справедливість і мир.
Іван Гудзенко
