Народився близько 1620 року в українській шляхетській сім’ї. Вступив на навчання до уніатської школи в місті Мінськ, яку закінчив у 1637 році. Павло володіє кількома мовами. У 1639 році проходить службу в родині мазовського магната Пражмовського, пізніше працює канцеляристом при Луцькому суді.
У ході національно-визвольної війни в супроводі гетьмана Богдана Хмельницького , Тетеря долучається до козацького війська. Призначається військовим писарем в Переяславськім полку, крім того він зарекомендував себе як талановитого дипломата. У 1649 році Павло очолює посольство від козацтва і отримує особливе доручення гетьмана прибути до князя Трансільванії Юрія ІІ Ракоці. Тетеря відіграв важливу роль у військово-політичному союзі 1654-1657 років. Так і будь-які перемовини не обходилися без нього, зокрема в місті Чигирин.
У 1658 році Виговським, Немиричем, Тетерею розробляється проект Гадяцького мирного договору з державою – Річ Посполита. З високою повагою до дипломата Хмельницького відносився королівський двір. Мав величезний вплив на посадовців держави. Саме завдяки вмілій дипломатії було призупинено похід корони Речі Посполитої на Україну. У 1660 році дипломат створив Слободищенський трактат.
У 1662 році Павло Тетеря після зречення Юрієм Хмельницьким гетьманства, очолює владу. Козацькою старшиною Чигирина проголошений гетьманом України. Тетеря виступає як союзник Речі Посполитої, від якої вимагає привілеї козацькій старшині, відмінити залежність православних від католицизму, повернувши відібрані уніатами захоплені православні храми.
Він робив усе для того, щоб підтримати дипломатію між державами: Молдова, Волощина, Московське царство. Це не досить було до вподоби лівобережним гетьманам – Сомку і Брюховецькому, оскільки ті більше сподівалися на об’єднання України з московським царем. Уникнення конфлікту не можна було. У 1663 році двадцять чотири тисячі військових козаків в Білій Церкві на чолі з гетьманом, двадцять тисяч військ польської шляхти та татарських загонів чекали відповідного часу.
Їхня мета – захоплення частини Лівобережжя для остаточного встановлення гетьманської влади Павла Тетері. У 1664 році поставлене завдання виконати не вдалося через чергові селянські повстання на Правобережжі, тому поляки відступили до своїх земель. Тетеря опинився в складній ситуації, оскільки відбулося зазіхання московських військ, лівобережних полків, запорожців, очолених військовим полководцем Іваном Сірком. З іншої сторони Правобережжя хотіли відібрати татари, включно по річку Горинь.
Дипломатія приходить знову на виручку гетьману. Тетеря звернувся до короля Польщі аби той провів переговори з московським урядом, видалив декількох осіб, які представляють польський уряд на Правобережній Україні, звільнення заарештованих Юрія Хмельницького та митрополита Тукальського-Нелюбовича. Іншим завданням постало приборкання опозиційної української старшини без належної підтримки українського населення. Тетеря зневірюється в цій боротьбі.
У 1665 році призначає наказного гетьмана Михайла Ханенка, виїхавши у Варшаву із невеликим козацьким загоном. Тетеря не зрікався свого гетьманства, але з приходом до влади Міхала Вишневецького довелося залишати країну, у зв’язку із цькуванням, конфіскацією маєтків, присудженням до вигнання. Гетьман проживав в молдовському місті Ясси.
У 1670 році відбулася зустріч з турецьким султаном Мехмедом ІV в місті Едірне. Обговоривши дипломатичні питання щодо війни з Польщею, думав, що ніхто про це не дізнається. Польські урядовці вивідали змову Тетері з султаном і вирішили прибрати проблему зі свого шляху. Султан, дізнавшись у що хоче вплутати його Тетеря наказав покарати його.
Навесні 1671 року Павла Тетерю отруїли. Він помер в Едірнах і похований в одній із православних церков.
Пегас