Історичний період, відомий як «осьова епоха» (між 800 та 200 роками до н. е.), став часом інтелектуального прориву, коли в різних куточках світу виникли філософські та релігійні системи, що сформували основу сучасного мислення. Незважаючи на географічну віддаленість, мислителі Стародавньої Індії, Греції, Китаю, Близького Сходу та Персії демонстрували вражаючу схожість у постановці ключових питань буття.
Індійська традиція
Концепція карми в індуїзмі та буддизмі передбачала, що дії людини в минулих життях визначають її теперішній стан. Вихід із циклу перероджень (сансари) — мокша — розглядався як визволення через знання, аскетизм або відданість божеству. Ця ідея має структурну схожість із грецьким пошуком істини через логос.
Грецька філософія
Сократ акцентував на самоаналізі та критичному мисленні, тоді як Платон розвинув теорію ідей, де реальність поділялася на недосконалий матеріальний світ і світ вічних форм. Подібно до індуїстської мокші, платонівське «спогадування» (анамнезис) передбачало звільнення душі від ілюзій.
Китайська думка
Конфуціанство пропонувало «шлях» (дао) соціальної гармонії через етику та ритуал, тоді як даосизм (Чжуан-цзи) заперечував штучні правила, вважаючи, що істинне Дао — це природний порядок. Обидві течії, як і грецька філософія, шукали баланс між індивідом і космосом.
Єврейський монотеїзм та зороастризм
Пророки Ізраїлю наголошували на моральному законі, встановленому єдиним Богом, тоді як зороастризм розглядав світ як арену боротьби Ахура-Мазди (світла) та Ангра-Майнью (темряви). Обидві традиції підкреслювали відповідальність людини за власний вибір, що нагадує індуїстську карму.
Хоча культурні контексти формували унікальні відповіді, основні питання — природа страждання, шляхи звільнення, роль розуму та етика — виявлялися схожими. Різниця полягала в інструментарії: індуси говорили про медитацію, греки — про діалектику, китайці — про ритуали, а перси — про моральну чистоту. Проте всі вони прагнули запропонувати універсальні рішення для людства, що свідчить про глибинну єдність людського досвіду в пошуках істини.
Іван Гудзенко
