Сікст V вступив до ордену францисканців у 1533 році і був висвячений у Сієні в 1547 році. Його релігійна кар’єра швидко розвивалася. Двічі (1557–1560) він служив генеральним інквізитором у Венеції, де його суворість призвела до відкликання. Папа Пій V призначив його генеральним вікарієм францисканців та єпископом у 1566 році, а в 1570 році підняв його до кардинала.
Обрання Папою
24 квітня 1585 року, після смерті Григорія XIII, Сікст V був одноголосно обраний папою. Понтифікат його попередника залишив Папську область у хаосі, з розбитою фінансовою системою та поширеним беззаконням. Сікст швидко навів порядок за допомогою жорстких і репресивних заходів, включаючи боротьбу з бандитизмом.
Реформи та адміністративні зміни
Сікст V відомий своїми радикальними реформами в адміністративній системі церкви. У буллі 1586 року він визначив Священну колегію кардиналів, встановивши її кількість не більше 70. Він реорганізував Державний секретаріат і в 1588 році переглянув всю адміністративну систему курії, заснувавши 15 конгрегацій, кожна з яких мала визначені функції, що залишалися суттєво незмінними до реформ після Другого Ватиканського Собору (1962–65). Завдяки цим реформам декрети Тридентського собору (1545–1563) були ефективно виконані.
Будівельні проекти
Сікст V також відзначився своєю величезною будівельною програмою, яка трансформувала Рим із середньовічного міста в бароковий центр. Він завершив купол Святого Петра, перебудував Латеранський палац та Ватикан, переглянув плани вулиць і прикрасив місто. Його зусилля з фінансового зміцнення церкви включали продаж багатьох будівель, створення нових монтів (позик), встановлення нових податків та регулювання цін.
Міжнародна політика
У міжнародних відносинах Сікст V прагнув зупинити поширення протестантизму, особливо у Франції, яка переживала громадянські релігійні війни між гугенотами та римо-католиками. Перед війною трьох Генріхів у 1585 році він відлучив протестанта Генріха Наваррського (майбутнього Генріха IV Франції) та підтримав вторгнення Іспанії в Англію. Однак його ставлення до Генріха змінилося, коли Генріх почав розглядати можливість переходу в католицтво.
Спадщина
Спадщина Сікста V значною мірою ґрунтується на його досягненнях у реформуванні центрального управління церквою та його будівельних проектах, які значно змінили обличчя Риму. Він вважається одним із засновників Контрреформації, завдяки якій Римська католицька церква змогла ефективно протидіяти протестантському руху.
Іван Гудзенко
