Одним із перших значущих актів Павла V було відлучення від церкви міністра Неаполя за порушення права духовних осіб бути засудженими у кримінальних справах не цивільними, а церковними судами. Це відлучення стало сигналом про готовність папи захищати церковні права і привілеї.
У 1606 році спалахнув конфлікт між Павлом V та Венеціанською республікою. Суперечка виникла через питання папської юрисдикції та церковного імунітету у Венеції. Відомий теолог Паоло Сарпі активно підтримував опір папським осудам, що призвело до введення Павлом інтердикту проти Венеції в травні 1606 року. Це викликало ще більший опір, і ситуація стала критичною, коли сусідні держави втрутилися, побоюючись громадянської війни в Італії. Папа був готовий застосувати військову силу, але 21 квітня 1607 року було досягнуто компромісу за посередництва Франції, після чого Павло зняв інтердикт.
22 вересня 1606 року Павло V заборонив римо-католикам Англії складати нову присягу на вірність, яку нав’язав їм король Яків I. Проте, досвід конфлікту з Венецією зробив його політично обережним, і він намагався підтримувати мир між Габсбургами і Францією.
Папа Павло V також розглядав можливість організації ще одного хрестового походу проти турків, але ці плани не були реалізовані. Особливо він побоювався відкритого порушення Аугсбурзького миру, який встановив правову основу для співіснування лютеранства та католицизму в Німеччині. Коли в 1618 році конфлікти між німецькими католиками і протестантами переросли в Тридцятилітню війну, Павло не надав підтримки католицьким державам.
Павло V засудив Галілео Галілей і помістив трактат Коперника про геліоцентричну теорію сонячної системи до Індексу заборонених книг. Незважаючи на це, у доктринальних питаннях він був напрочуд недогматичним. Він активно заохочував місії, особливо в Латинській Америці, і підтвердив багато нових конгрегацій та братств, включно з ораторіанцями святого Філіпо Нері, затвердженими у 1613 році.
Папа також схвалив використання народної мови в літургії Китаю, що було значним кроком для місіонерської діяльності. Для збереження папських документів він заснував таємні архіви Ватикану. У 1612 році Павло V затвердив нову версію Rituale Romanum, одну з літургійних книг римського обряду, яку він оприлюднив 17 червня 1614 року.
Павло V був відомий своєю любов’ю до мистецтва та архітектури. Він був меценатом багатьох мистецьких проектів, включаючи будівництво каплиці в базиліці Санта-Марія-Маджоре в Римі, де він пізніше був похований. Проте його правління не було вільним від критики за кумівство. Він особливо підтримував свого племінника Маркантоніо Боргезе, якого зробив принцом Віваро, що викликало звинувачення у непомірному збагаченні родини Боргезе за рахунок церкви.
Іван Гудзенко
