Обрання на папський престол
6 жовтня 1689 року, у віці 79 років, Оттобоні був обраний папою і прийняв ім’я Олександр VIII. Його понтифікат, хоча і тривав лише трохи більше двох років, мав значний вплив на католицьку церкву та її взаємини з європейськими державами.
Конфлікти з Францією
Одним з найважливіших аспектів понтифікату Олександра VIII було засудження галліканізму — французького клерикального та політичного руху, який прагнув обмежити папську владу. Галліканізм був підкріплений «чотирма галліканськими статтями», виданими у 1682 році французькими єпископами. Ці статті проголошували обмеження влади папи в світських та духовних справах, підпорядковуючи його рішенням вселенських соборів та історичним звичаям французької церкви.
Олександр VIII засудив ці статті, що призвело до конфлікту з королем Франції Людовиком XIV. Проте після смерті Олександра, у 1693 році, Людовик XIV скасував ці статті в обмін на папське визнання права французької корони керувати вакантними єпископствами.
Боротьба з Янсенізмом
Олександр VIII також виступав проти янсенізму — теологічного руху, який наголошував на необхідності Божої благодаті для спасіння і мав деякі спільні риси з протестантизмом. Янсенізм був поширений у Франції та Нідерландах і був одним з основних викликів для католицької церкви в ті часи. Олександр активно засуджував янсеністські вчення і підтримував заходи проти цього руху.
Благодійність та кумівство
Понтифікат Олександра VIII також відзначався його благодійними ініціативами, які майже виснажили папську скарбницю. Він надавав щедру фінансову підтримку різним благодійним організаціям та проектам, що допомагало полегшити страждання багатьох людей, але водночас призвело до фінансових труднощів для папства.
Олександр VIII був також відомий своїм відвертим кумівством. Він призначив своїх племінників на високі церковні та цивільні посади, що викликало значну критику. Це кумівство підривало авторитет папства і спричиняло невдоволення серед інших церковних та політичних діячів.
Іван Гудзенко
