Обрання на папський престол
23 листопада 1700 року Джованні Франческо Альбані був обраний папою і прийняв ім’я Климент XI. Його обрання відбулося у період, коли політична роль папства зменшувалася, що зробило його дипломатичні зусилля менш ефективними.
Період понтифікату Климента XI був складним з політичної точки зору. Центром уваги європейської політики було питання спадщини іспанського трону після смерті короля Карла II, останнього з великої династії Габсбургів в Іспанії. Питання наступника призвело до обрання Філіпа V, засновника династії Бурбонів в Іспанії, що викликало протистояння з імператором Священної Римської імперії Леопольдом I.
Климент XI намагався запобігти війні шляхом дипломатичного посередництва, але його зусилля зазнали невдачі. Французькі війська зайняли Мантую, ключове місто в верхній Італії, але були витіснені імперським генералом принцом Євгеном Савойським.
Конфлікт з імператорами Йосипом I та Карлом VI
Син і наступник Леопольда I, Йосип I, виявився ще більш ворожим до Климента XI. У травні 1708 року війська Йосипа I вторглися в Папську область та завоювали Неаполь. У 1709 році Йосип I змусив Климента визнати свого брата Карла VI королем Іспанії. Це призвело до розриву дипломатичних відносин між папою та Філіпом V.
Утрехтський і Раштатський договори (1713–1714), які завершили війну за іспанську спадщину, стали важкою поразкою для Климента XI. Договори ігнорували папський сюзеренітет над Неаполітанським королівством (включаючи Сицилію) та герцогствами Парма і П’яченца, що значно послабило політичний вплив папства.
Попри політичні невдачі, Климент XI досяг значних успіхів у релігійній та культурній сферах. Він активно підтримував місіонерську діяльність та сприяв розвитку наук і мистецтв. Під його керівництвом Ватикан став центром інтелектуальної та духовної діяльності.
Папа Климент XI помер 19 березня 1721 року
Іван Гудзенко
